🇮🇹 За перевалом. Решенпасс.

Komm, fahren wir nach Italien! - Was willst du dort machen? – Wir können dort Schinkenspeck kaufen…
Поехали в Италию! – Что ты там хочешь делать? – Ну там можно сала прикупить...

Южно-тирольское «сало», вернее это сравнительно мягкая малосольная вяленная и высушенная на воздухе ветчина, приправленная типичным набором горных травок, продаётся у нас в каждом супермаркете, но это же не то. Не знаю почему, но мне казалось,что до Италии часов 6-6,5 езды – ошиблась – всего половинка, давно не двигала в южном направлении. План действий на прошедшую субботу выглядел так: встали, позавтракали, главное на обломаться, сесть в машину и завести мотор. Один член семьи всё же за ночь передумал – старики двинули вдвоём. Дорогой я наслаждалась, т.к. движение металлической лавины и вечные пробки отсутствовали, погода была обалденная. Правда тунель за тунелем и все такие новёхонькие, гипнотизирующие, выезжаешь на свет, как просыпаешься, испуг от солца.
И как только в конце перевала попадаешь в Италию в местечко под названием Решен (Reschen, на итальянском Resia) - сразу это осознаёшь – ни один человек не базарит на итальянском, так исторически сложилось. Ещё в 50-х годах нашего летоисчесления была проложена одна из важнейших троп Римской империи – Via Claudia Аugusta, эта тропа и переросла веками в современную дорогу под названием Reschenpass. Но я не историк и всё, что Вы хотели бы знать можно поискать в интернете. Башня Церкви Альт Грауна:

В Википедии я и нашла первую фотку, т.к. без неё трудно начать повествовать, а останавливаться ради личного щелчка обломались. Сразу за перевалом начинается озеро Reschensee (Lago di Resia), получившее своё название, так же как и перевал Reschenpass опять же от местечка Reschen. Как маскотчен стоит в воде этого водоёма церковная башня деревни Альт Граун (Alt Graun), оставшаяся от церкви, построенной ещё в 1357 году и ушедшей под воду в середине прошлого столетия. Башня до 1950 года:

 До заводнения в 1950 году вдоль перевала существовало 3 озера – Решен, Среднее и Хайдерское. Под воду ушло 163 жилых дома и 523 гектара плодородных земель, более 1000 человек были переселены в другие районы Тироля. Основной целью заводнения являлась идея производства электроэнергии. Сегодня перепад уровня воды между озером Решен и последующим озером Ст. Валентин составляет 22 метра. Объём воды в 116 миллионов кубометров производит 250 миллионов кВт электроэнергии в год.

Из местечка St.Valentin поднялись 692 метра на подъёмнике, понаблюдали как убирают сено на альпийских лугах:

Сверху сначала плотно покушали, потом пофоткали округу, примерно 700 м над уровнем озера

Сант Валентин

Haider Alm:

Флору и фауну:

Меня особенно впечатлили обросшие полностью мхом ветви альпийского кедра:

Cпустившись вниз стали на минутку орнитологами:

Ну и пройдя вдоль кладбища посетили церковь местечка Сант Валентин. Эта деревня тянется вдоль дороги и расположена между двумя энергопроизводящими озёрами.

В ней же находится масса отелей , подъёмник, ну и, естественно, Алиментари - продовольственные магазинчики, где можно приобрести очень высококачественные итальянские продукты. Südtiroller Schinkenspeck в том числе.

14.09.2010
Комментарии

🇫🇷 Мальовничий Рібовіль в Ельзасі

У нашій родині вже стало традицією кожний рік їздити на день у Ельзас. Чи восени, коли зібрали врожай, скрізь вино, смачні страви з гарбуза та меду, посмішки, чи в час різдв'яних свят у грудні, коли там, граючи на гармошці співає їхній le père Noël, пахне віпічкою, люди метушаться, шукаючи подарунки, та вражають декорації.

Цієї осені ми хотіли 3-го жовтня оглянути одне маленьке село в Ельзасі. В Німеччині в цей день національне свято, усі заклади зачинені. Таке було вряження, що уся Німеччина рванула у Францію. Вставати рано не стали, віїхали о дев'ятій. Парковочного місця ми не знайшли, покружляли і поїхали в інше містечко. Сьогодні я можу сказати - нам пощастило, ми поали в Рібовіль.

На знаменитій Ельзаській винній дорозі у Франції є місце, де час, здається, зупинився ще кілька століть тому. Це Рібовіль (Ribeauvillé) — затишне містечко, затиснуте між смарагдовими пагорбами виноградників та стрімкими схилами Вогезьких гір. Воно ідеально поєднує в собі романтику середньовіччя, величні руїни лицарських замків та багату культуру виноробства. Ми знайшли там автентичну європейську атмосферу, Рібовіль здивув, навіяв настрій бабиного літа та щиро запросив відвідати його у наступні роки. Лише зараз, гуляючи вулочками, ми взнали, що Рібовіль - це місто, де з фонтанів тече вино. Звісно не кожний день, тільки у першу неділю вересня, коли проходить Фестиваль мінстрелів (Pfifferdaj). У цьому році (2026) ми відвідали це чарующе містечко пізнише, після фестивалю, тому розглядаємо цю інформацію про фестиваль як запрошення у майбутнє. Вже з перших кроків ми бачили як на пагорбах Вогезького масиву височіють над містом три руїни родовойої династії сеньйорів Рібоп'єр: Замки Сен Ульрик, Гінсберг та О-Рибоп'єр. Ми не піднялися на верх, не було часу і не планували, тому це також ціль оглянути їх колись. 

Усю нашу увагу зайняла головна історична вулиця Гран-Рю (Grand'Rue): Головна пішохідна артерія міста, вздовж якої тягнуться барвисті фахверкові будинки XV–XVIII століть, затишні кав'ярні, кондитерські та невеликі магазинчики з делікатесами.

День був чудовий. Пообідати не встигли, тому купили гуску в банці за кислою капустою, запечену у печі - ммм! - смакота! Дивіться відео.

А потім ще завітали в французський супертаркт E.Leclerc. Купили ельзасського вина, багет, шинку, салямі, різноманітних сирів, два еклери, провансальського меду - у се що бажає душа та шлунок. 

На все добре!  Tous mes vœux!

🇮🇹 Один день в Милане

Поездка в газетах предлагается как автобусная дневная экскурсия «Shopping in Mailand», стоит 33 евро на человека. В 6 утра сели в автобус, автобус классный, со всеми на сегодняшний день нормальными удобствами: комфортабельными сидениями, туалетом, с сервисом в виде холодных напитков и кофе. Потом водитель помчал нас по округе, собирая других пассажиров в других населённых пунктах. Когда всех собрал – представился, рассказал, что через 2 часа будет остановка в Швейцарии в растшетдте «Heidiland». 

В общей сложности через 5 часов, проехав по западной части Австрии, с юга на север по всей Швейцарии, мы оказались в Милане. Смотреть из окна в Швейцарии было классно – восход, в долинах туман, города оживают, озёра как огромные зеркала с отражением гор, уже заснеженные вершины – я балдела. 

В Милане у нас было 5 часов на шоппинг, но шоппинг не состоялся, ибо я не нуждаюсь в клеёнчатых сумках от Гуччи за полторы тысячи евро и трусов из двух тесёмочек за 500 мне тоже как-то не нужно. Чуток дольше задержались возле витрин с мужской одеждой, желая уловить стиль и направление, но, пожав плечами, мой сын сказал, что в итальянской моде есть что-то сутенёрское – прошли мимо, выйдя на Piazza Duomo.

Я то думала, что мы забежим в основной собор города и побежим дальше, но мы задержались там на 2,5 часа. Сначала постояв в очереди при входе (секьюрити проверяет сумки), затем, задерживая дыхание внутри, восторгались всем что увидели там. 

 

После осмотра внутреннего убранства, минут 10 постояли сбоку в очереди для восхождения на крышу, взобрались на верх – с крыши можно обозреть весь Милан, круговая панорама – дух захватывает!  

 

 

После собора была Galleria Vittorio Emannuelle. Кто такой – не знаю, но сегодня ещё пороюсь в интернете.

Я искала всемирноизвестный театр Ла Скала, но потом только, е веря своим глазам, увидела в конце это галлереи совершенно невзрачное здание, с пыльными окнами и грязными боковыми входами, забросанными мусором.
 

 

Дальше мы двигали немного по улочкам и закоулочкам, в поисках приемлемой пищи, забрели в пиццерию, мне не понравилось – сухой злёпень. У нас в городе итальянцы куда больше усилий прилагают, что бы народ вкусно накормить. Кстати, для русскоязычных и других азиатов, может вам повезёт больше чем нам, по крайней мере не проголодаетесь:

 

В заключение мы посетили ещё к крепость Castello Sforzesco, побродили и там.

Я сегодня смотрю на план города и вижу, что мы увидели примерно 1% его территории и ничегошеньки не купили, зато чудно провели время при солнечной погодке. 

Другие фото, которые сняли в этот день:

06.11.2007

Комментарии

🇩🇰 Сангструп Клінт. Sangstrup Klint.

Мене завжди приваблюють різноманітні ландшафти, неочікувані види, таємниці тисячоліть, сховані у слоях землі та у каміні. Море, хвилі, вітер, прилив та відлив дуже часто розкривають ці таємниці, козколюють та омивають не тільки камні, а величезні скелі. Тому я с задоволенням прогулююсь у наших відпусках по національніх парках та узберіжжю. Для нас це не тільки свіже повітря, гарні види, моральне перезавантяження, а і нові знання та відчуття. Запрошую подивитись відео про одне, на мій погляд, цікаве узбережжя на заході Балтійського моря у Данії.

Сангструп-Клінт (Sangstrup Klint) — це вражаюче вапнякове утворення, що сягає 17 метрів у висоту й розташоване на данському півострові Юрсланд, поблизу міста Грено (Grenaa). Разом із сусіднім утворенням Карлбю-Клінт (Karlby Klint) цей мальовничий скелястий масив простягається приблизно на 5 кілометрів. Ці скелі сформувалися близько 65 мільйонів років на місці стародавнього коралового рифу. Завдяки цьому кам’янистий берег став дуже популярним місцем для пошуку скам’янілих морських їжаків, зубів акул, відбитків мушель і блискучого кременю. Популярний пішохідний маршрут завдовжки близько 3,1 км пролягає повз драматичні шари скель (прогулянка займає від 30 до 60 хвилин).

Типове каміння

Види на скелі

Вітряки на горизонті

 

23.10.2026

🇨🇭Рейнский водопад в Шафхаузене. Rheinfall von Schafhausen.

Відео знято 29.06.2021 

Про цей водоспад я вже писала раніше, з фото. Є у моєму блозі от цей пост, виданий 5 років тому: 

https://sumbur-nk.blogspot.com/2016/06/reihnfall.html

🇨🇭 See Alpensee

Хочеться заголосити: осінь зупинись! - Я ще не встигла написати про літо. :)
Літо було дуже робочим. Я якось у тому стресі кажу чоловікові, що треба  зупинитись хоч на хвилинку, дійсно відпочити хоч день, відключитись, бо дах поїде. "Сідай у машину, бери воду у рюкзак, гірські палки і черевики з альпійською підошвою".
Поїхали ми до країни, вона в нас тут за поворотом, де люди йдуть на зустріч і посміхаючись кажуть "Грюці!". Чомусь було смішно, в Австрії кажуть "Сервус!", у нас у Верхній Швабії "Грюс Готт!" - все у радіусі 100 км.
Доїхали ми до одного альпійського містечка, здивувалися кількості машин на паркінгу, невже ж у всіх дах їде? А потім я питаю: як озеро зветься? (Озеро німецькою - See) - Альпенсее. Я розумію, що воно альпійське, а зветься як? - Так і зветься Alpensee. Отже See Alpensee / Озеро Альпенсее, Швейцарія.
На початку йшли вздовж річки, потім ривок 200 метрів в гору, а потім підйом на верх по трошки, крок за кроком. 

 

До озера йдуть сім'ями, штовхають вперед стареньких батьків на інвалідних візках і  дитячі коляски, гордо рухаються з собаками на поводку. От як двигати назад - кожний вирішує сам. Можна і на вершині гірського масиву, можна по краю прірви, можна і спуститися у долину.
По дорозі ми зустрічали королев і принців гір, які зробили своєю молочкою цей колись бідний регіон одним з найвідоміших сирних територій світу.

 

 

І колись, через годинку-другу ми побачили дзеркало озера

 

 

Його бірюзу

 

В горах завжди є присутність вирі у Бога, людина не хоче залишатися з своїми думками наодинці. Церква чи капличка.

 

Пізніше на скелі: "Починайте з серцем. Мир скрізь з Богом, тому що Бог - це мир". Нікідус фон Флює. Доброту демонструйте - насилля переборіть - майте щастя у серці- живіть з радістю.

 

Там вражають простотою  квіти, могутністю коріння і величністю ліс 

 

Колись дійшли ми до сироварні, вистояли в черзі за шматком дорогущого сиру, але ж були чомусь такі щасливі, як діти. Кава, молоко до кави, печиво було безкоштовним.

 

 

 

Каченя по спішки веслувало до матусі

 

 

Щось таке добротне є у цих будівлях, наче вічне. І людей туди тягне з усього світу.

 

 

 

А потім ми по трошки почовгали в гору. Добре що взяли с собою палиці, а то б мабуть прийшлось би визвати гелікоптер.

 

От така вона Аппенцелер ланд.