Літо було дуже робочим. Я якось у тому стресі кажу чоловікові, що треба зупинитись хоч на хвилинку, дійсно відпочити хоч день, відключитись, бо дах поїде. "Сідай у машину, бери воду у рюкзак, гірські палки і черевики з альпійською підошвою".
Поїхали ми до країни, вона в нас тут за поворотом, де люди йдуть на зустріч і посміхаючись кажуть "Грюці!". Чомусь було смішно, в Австрії кажуть "Сервус!", у нас у Верхній Швабії "Грюс Готт!" - все у радіусі 100 км.
Доїхали ми до одного альпійського містечка, здивувалися кількості машин на паркінгу, невже ж у всіх дах їде? А потім я питаю: як озеро зветься? (Озеро німецькою - See) - Альпенсее. Я розумію, що воно альпійське, а зветься як? - Так і зветься Alpensee. Отже See Alpensee / Озеро Альпенсее, Швейцарія.
На початку йшли вздовж річки, потім ривок 200 метрів в гору, а потім підйом на верх по трошки, крок за кроком.
По дорозі ми зустрічали королев і принців гір, які зробили своєю молочкою цей колись бідний регіон одним з найвідоміших сирних територій світу.
І колись, через годинку-другу ми побачили дзеркало озера
Його бірюзу
В горах завжди є присутність вирі у Бога, людина не хоче залишатися з своїми думками наодинці. Церква чи капличка.
Пізніше на скелі: "Починайте з серцем. Мир скрізь з Богом, тому що Бог - це мир". Нікідус фон Флює. Доброту демонструйте - насилля переборіть - майте щастя у серці- живіть з радістю.
Там вражають простотою квіти, могутністю коріння і величністю ліс
Колись дійшли ми до сироварні, вистояли в черзі за шматком дорогущого сиру, але ж були чомусь такі щасливі, як діти. Кава, молоко до кави, печиво було безкоштовним.
Каченя по спішки веслувало до матусі
Щось таке добротне є у цих будівлях, наче вічне. І людей туди тягне з усього світу.
А потім ми по трошки почовгали в гору. Добре що взяли с собою палиці, а то б мабуть прийшлось би визвати гелікоптер.
От така вона Аппенцелер ланд.
2 коментарі:
Озеро й справді як дзеркало. Як подумаєш, що є люди які просто живуть собі серед такої краси, в них, напевно, дах завжди на місці;)
Не таке вже там і чудове життя. Це туристом там бути не погано день-два, чи з недільку. Є хутори, тільки 2-3 будівлі, туди не веде дорога. Люди підвозять продукти до якоїсь точки, а потім як у старовинні часи на горбу несуть все в гору кілька кілометрів. Діти живуть в інтернатах, щоб закінчити школу. Ніхто не принесе почту. Там особливо нічого не росте, тому що зверху літо коротке, а сніг є вже з вересня. Але ж для них ці кутки святу - це Батьківщина і вони її не залишають.
Дописати коментар