🇦🇹 Вайзенсеє. Weißensee.

Рік майже закінчився. Пройшов останній робочий день. Відсвяткувались всі корпоративні вечірки. Нарешті можна виспатися зранку і згадати ті моменти року, які не попали за недостачею часу у блог. Остання перерва перед різдвяними днями в роботі була на жовтневі свята. Ми давно мріяли побувати у Австрії на одному озері з назвою Вайзенсеє (Weißensee), але ж завжди була якась проблема знайти ночівлю: всі можливості були завжди заброньовані. Що ж це за таке туристичне місце, що туди не попасти? Вже дорога навіювала на філософськи думки.

Ранок зустрічав нас туманами, які висіли білою ватою над водою, але ж вже через годину-другу все розвиднювалось і починався сонячний день.

 

Перша прогулянка вздовж озера визвала багато емоцій побутового характеру. Кожний будинок облаштован для гостей. Три населені пункти знаходяться на пагорбі, всі мають вигляд на воду. І у кожного є свій приватний пляж і пристанок. У маленькому човневому гаражі дві байдарки, весла, лежаки. Все що треба. Це нічого, що ми приїхали у жовтні, нам вручили ключи і будь-ласка, люди, продовжуйте літо якщо маєте на це настрій. Я бачу у світі багато довіри, а там вона була нескінчаєма.

Згадався мені і трьох колісний безкоштовний електро велосипед біля супермаркету. Купив продукти, загрузив у кошик поперед велика, довіз до апартаменту - відвези і постав велосипед знову при вході у супермаркет. Ходили ми по вулицях і дивувались дрібницям.

А потім вечір таємничо спустив тінь на узбережжя і настала ніч.

Наступні два дні ми мандрували пішки і на човні. Дороги були небезпечні.

І вода була внизу метрів з 400, і під ноги треба було дивитися.

Люди там не тільки живуть туристичним життям, вони ще не забули своє коріння: рибальство та сільсько-господарські вміння.

Ми були у цьому місці майже у останні дні сезону. Зачинялися до зими всі ресторани, бутики,  маленький супермаркет і єдина пекарня, про яку є приємна згадка. В усіх трьох селах був так званий пекарській сервіс. У кожній хаті, готелі, апартаменті стояла поличка на якій були розташовані кошики з списком булочок. Замовляючи випічку на сніданок, гості ставили гачок і кількість. З 6 годин ранку пекар заїжджав в усі домівки і клав у кошик замовлення прикривши кухонним рушником з льону. Розплачувались на прикінці відпочинку у хазяїв в яких ночували. Ми ще кожний день купляли у того пекаря собі шматок тортика, усолоджуючи наше життя. Від австрійської кондитерської продукції не можливо відмовитись.

Гуляючи по альпійських просторах бачили диких тварин і розворочені бджолині дикі вулики. Пофарбовані осінніми кольорами дерева, зачинені на зиму дерев‘яні хліва.

Ми кілька разів піднімалися на гору навпроти, тому що підйомник був для нас безкоштовним. Зачаровував вид озера і з іншого боку, кололо у серці коли бачили вироблені дерева майже до словенського кордону. Геть веселка не могла позитивно сприяти похмуристі цього видовища.

29 вересня 2017, з добрим прибутком закінчився сезон, а потім 10 хвилинний вітер повалив ліс. За ці 10 хвилин кожний двір загубив приблизно 30 тисяч євро.

Це ще один куточок світу де приємно знаходитись і хочеться повернутись знову і знову.

🍒 Оце черешня!

Місяць червень назвали мабуть так, тому що саме в цьому місяці визріває черешня. В нас цього року неймовірно великий урожай. Була вдала погода тепло, але ж не жарко, без дощів і великих градів. Ціна того року, 7 Євро за кг, знизилася до 5 Євро, але ж фермери стоять з ящиками і не можуть позбутися тої кількості, яку вродила Земля.  Кожний колега на роботі хто має дерева, приносив останнім часом хоча б раз в неділю повну пластикову коробку і ходив по офісу від столу до столу "Ну візьми хоч трохи ще, не нести ж додому". (Я б все забрала, але ж невдобно). Прикро, що ніхто не робить консервацій, що наївшись, люди пустять залишки на шнапс.
Вона така здоровецька, в жменю влазить тільки 7 штук

 

От поклала для приклада у рядок на лінійку, діаметр від 15 до 19  - 4 сантиметри!

 

Порівняла з нормальними помідорами. Ні це не чері-томати, це помідоро-черешня.

Ну ще треба звісити - 20 грамів штука! 50 штук один кілограм.

 

Ну ще розрізала, щоб для повного аналізу: соковита, пахуча, червона, гарна, як майже пройшовший червень.

🇺🇦 Жовтневий парк в Умані

Рік поспішно крокує до закінчення. На початку жовтня я схаменилася - в мене ще 21 день відпустки. Купили поспішно квітки на один лоукостер (Wizzair) до Київа, оплатили одну валізку, ніяких подарунків, оnline check-in вдома - це ще 16 евро зекономили, політ туди і назад обійшовся в половину, тоб-то на двох 320 евро, аеропорт блище чим Мюнхенський - тільки 78 км, парковка в три рази дешевша чим у Мюнхені. В Київі сказала чоловікові: "Хочешь зрозуміти як люди живуть - ніяких таксі, ніяких ресторанів, спустись на землю, починай лічити гроші і цінуй кожну копійку, і якшо щось не подобається - змовчи, не роби людям прикрощів". Мені було легше, я була в Україні 1,5 роки тому, у мойого чоловіка була перерва в 5 років, як зараз кажуть "був ще до війни". До автовокзалу з Жулян добиралися тролейбусами - сумма 8гривн, це десь 25 евроцентів. Тролейбуси стареньки, алеж чисті, працюють електронні табло, об'являють зупинки, є ще екзотіка останього століття - кондуктори і компостери, алеж рух цих тролейбусів можна прослідкувати на мобілці - скріз wifi, всі тролейбуси з JPS. Перевіряючими працюють вдвох тендітні жінки в униформах, а не амбали в 2 з лишнім метри. 2 Кави і 2 пиріжка з сиром - 35 гривн. Мій чоловік не хотів, начеб-то, алеж з'їв і мій пиріжечок - смачно - так і промовив українською. Потім їхали нормальним автобусом 290 км до дому, дорога поки ще погана. Ми були майже єдині пасажири хто в кассах купив квітки - інші домовляються з водієм, щоб було хоть трішечки дешевше. Шофер на наших очах башляє перевіряючему, а потім скоренько в дорогу. Я завжди пишу ціни і порівнюю їх з ранішіми поїздками (204 гривни - 6,5 евро), тоб-то стало ще дешевше. Взагалі раніше все в Україні нам було на відсотків 30-40 дешевше, а у цій мандрівці в рази, в 3-4.
А вдома тепло, пахне смачною їжею, покладені чисті рушникі у ванній кімнаті, нове мило, підготована постіль і тапочки.
Алеж відпустка є відпустка, скромно не вийшло. Сестра була також у відпусці, тому були і шашлики на дачі при холодному вітрі, і прогулянки, і піцерії і запрошення у гості, і салони краси... про все це може піздніше. Сьогодні про дендропарк у Умані. Ми дуже рано приїхали і в перші години, були майже наодинці з природою.

Вже в мене і слова закінчилися...

 

Хіба ж вони тут потрібні?

 

А потім були і відвідувачи і музики. Парку вже 221 рік.

 

Красу ніхто не відміняв.

Який настрій виникає після таких фото?

 

От такі є в Украіні парки, до них варто завітати.

Літо чарівне

Навкруги так по-літньому чудово, що немає слів. Думки пливуть, заспоковують. Існує якась розпорядкованість дій і моментів. Все нове що приходить у моє життя це як ланці одного ланцюжка. На роботі наш шеф організував нам дуже цікавий день: пів дня була екскурсія на профільну фірму із нашої галузі, щоб розширити наш професійний кругозір, а другу половину провели в одному культурно-історичному музеї під відкритим небом, опинилися в одинадцятому столітті, потім був ресторан, не хотіли розходитись. Про це сьогодні писати не буду, бо це окрема тема. Саме у цьому музеї я взяла на полиці один невеличкий проспект з мандрівними пішими доріжками по нашому регіону. От вам і два пов'язані між собою ланця. Один позитив народжує наступний. І вже початі вихідні на питання "що будемо робити?" знала відповідь: тур перший, село Саульдорф, починаємо по проспекту найближчий до нас тур. Пішки по лісу на рівні 600 метрів, такий собі кружок по рівниній природі з 10 кілометрів. Це було за планом, а пройшли 13 км, бо природа не відпускала. Там озера, ліс, високі трави, птахи і тварини. Мене ідея цієї манюсенької книжечки-проспекту зачарувала: і карта є, і де припаркувалися, і скільки часу на все приблизно планувати, і скільки метрів на рівнем моря, чи долина, чи гірська теріторія, і куди можна зайти щоб вгамувати спрагу чи задовільнити виниклий на свіжому повітрі апетит. От такий маркетинг потрібен Україні, щоб люди крім єдиного моря знали що чудо не десь далеко, а поруч.

От такий невеличкий кишеньковий путівник (Pocketguide)

 

І такі дивовиди 

 

Озера не натуральні, а виникли після якогось кар'єру, їх так і звуть общою назвою - Baggersee. Слово Bagger - це екскаватор. Але ж після роботи кар'єру була проведена повна ренатурація, озеленення берегів. В таку "новобудову" рванули на заселення птяхи. Орнітологи не забарились почати наукові дослідження. Поставили дві металеві вишки для натуралістів і фотографів. Тому і види наче сверху, як небо відображується в воді.

Є шість озер, чи може більше, в яких дозволено ловити рибу, алеж купатися можна тільки в шостому. "Тихі" водойоми засадити лататтям. Різними сортами.

 

 

 

 

Пісня спить у кожній речі, які мріють як у течі. Світ здіймається до співу, ти знаходишь дивне чтиво. (Йозеф фон Ейхенрофф)

А за ціми лісами і озерами, ближче до села - вже зріють злаки.

 

Чудової вам усім неділі та наступного тижня!

Июльское ревью

В июле у меня был большой отпуск. Большой - в смысле аж 3 недели. И наверное первый раз за всю мою трудовую жизнь я отпуск провела дома. Каждую ночь спала в своей квартире и в своей кровати. Но мы навещали и Швейцарию, два раза были в Австрии, раз во Франции. У нас были гости с Украины - моя сестра и племянник. Я в своей плановости сначала мечтала из 15 совместных дней с гостями хоть 5-6 провести где-то на югах, ну типа в Италии. Но планам суждено меняться. Сестре и её сыну, отправляясь в путь, пришлось вставать в два ночи чтобы добраться до Киева, потом по городу, учитывая мой совет, в метро, а то на наземном транспорте типа такси, можно встать в пробку и никуда не улететь. Потом автобус в аэропорт, ну, а дальше должен был состояться двух часовой полёт в Мюнхен. Пролетев 45 минут самолёт так и не смог набрать нужную высоту и вернулся назад в Борисполь. В Мюнхене он был позже с опозданием в 4,5 часа. Возбуждения и морального выхода из стресса полученного в день полёта хватило на то что бы вычеркнуть из моих планов Италию и как-то восстанавливаться в первые дни после прилёта.
Поэтому после посещения нашего ближайшего леса, русского магазина, готовки грибного ризотто, визита в квартиру сына, пиццерии недалеко от его жилья, знакомства с подружкой,  круг расширился до центра нашего города, соседнего города Вайнгартен, холмов с видами на наш район, а потом на первое купание в озере и в купальне Лангенаргена.
День спустя я осторожненько предложила отправиться за Рейн и мы поехали во французский Кольмар. Все места о которых я пишу в сегодняшнем ревью я уже многократно описывала в моём блоге. Просто каждый раз, посещая их, я мечтала что бы и моя сестра или её сын имели эту же возможность. Помню, когда ещё жила мама, в начале 90-х, я шла по какой-то тропинке вдоль реки в Чехии и глазами меряла - пройдёт ли по ширине инвалидная коляска. Мама уже тогда болела и после ампутации ноги пользовалась дома инвалидной коляской, а я её возила в мыслях по Чехии. Хватит о грустном... Мечтам суждено сбываться, пусть не мама, зато Оксана и Антон побывали там где я хотела их видеть в реале, радиусе 250 км от нашего дома.
Кольмар встретил солнечной погодой, улыбками туристов, цветами и французской кухней. Меня ранее привлёкший ресторанчик "Маленький гурман" имеющий 2 столика над водой, уже расширился до 6 столиков, но мы попитались в другом заведении, попробовав настоящий фламмкухен и киш.

В Кольмаре мы вышли к одному дому, который вызвал патриотические украинские эмоции. Я ещё спросила: "Может сразу домой захотели?" В доме, судя по надписям, делают шоколадные сладости и продают мёд, заведение назвали "Гетьман". Нафоткались перед этим домом как перед своим, всё ждали что кто-то высунется и поздоровкається.

На следующий день после городской прогулки познакомили мы наших гостей с ощущениями гуляний на уровне начала неба. Skywalk в городе Шайдегг в Альгое.

В этой прогулке я узнала, благодаря iPad, что если шишки стоят на верх, то это белая ель, а если висят - обыкновенная зелёная. Вы часто видите стоят ли шишки? А они иногда стоят!

День спустя нас ждала культурная Австрия. В Брегенце мы осмотрели декорацию сцены на воде, прогулялись по многолюдной променаде, много рассказали о фестивале и моя сестра сделала вывод: "Ты если останешься без работы, то можешь попробовать быть экскурсоводом, у тебя хорошо получается. Ты столько всего действительно знаешь или всё придумываешь?" В этом году, и по-моему в прошлом, в Брегенце установлены декорация для оперы Пуччини "Турандот".

После Брегенца наша группа из 4 человек распалась на две части 3:1. Мужу пришлось идти к машине, а мы сели на корабль и поплыли из австрийского города Брегенц, вдоль дельты Старого Рейна и Швеёцарского побережья в немецкий город Линдау, чтобы снова там с ним встретиться. Жара и усталось дали о себе знать, поэтому повосхищаемся ратушей этого замечательного местечка и вспоминаем как были рады добраться вечером домой и принять душ.

Рассматривая эту ратушу я рассказала, что есть вокруг Боденского озера города, например, Штайн на Рейне, где все дома в центре расписаны.
Туда мы подались день спустя. Запомнился мелкий дождик, шоколадный магазин. Были открыты все музеи, церкви и монастырь. Сделали фотки такого вот огромного винного пресса.

 

В Штане на Рейне в самом центре была установлена сцена, ступенчатыми сидениями закрывающая половину фасадных красот. Запечатлели только углы.

Ну и раз уж мы попали в Швейцарию, то решили совместить поездку в город Штайн на Рейне с посещением водопада в городе Шафхаузен, о котором я писала в июне.

Днём и без переполненности водой ощущения и впечатления совсем другие. Мы смогли обойти водопад со всех сторон, практически подойдя к замку. Моим понравилось - это важно.

 

 

Каждый день содержал впечатления и я пообещала передышку в поездках.

"Передышка" началась в пять утра последующего дня с барабанного подъёма. В нашем городе начался недельный праздник. Это означало, что даже жителям окраин не будет покоя. Сестра стояла в 6 утра на балконе в ночнушке и с фотоаппаратом, фоткала барабанщиков. "Они как гномики из сказки с барабанами! А какие костюмы!" Некоторым "гномикам" было под 50, они барабанят со школьной скамьи. Празник празднуется ежегодно, к концу учебного года, который у нас в середине июля, с начала14 века.

Днём мы их познакомили со всеми масштабами как здесь проходит этот Rutenfest. Для посетителей моего блога я сначала покажу только 4 фотографии.

 

 

 

 

А потом я говорю : "Люди, подходящую обувь на ноги, рюкзак с бутылкой водички за плечи и сваливаем в горы!"

Сельвретта, Австрия, высота 2040 м над уровнем моря, серпантиновая платная (15 евро) дорога вверх. Красота! Воздух! Опять эмоции.

 

Я фоткала цветочки. 

Антон демонстрировал сначала объём пространства, а потом фоткался возле коров "Скажу другу Ване, что коров пас в Австрии".

Было хорошо и потом вкусно - в горах всегда хороший аппетит.

В понедельник 25-го июня мы пошли на парад, который как кульминация праздника длится часами. Моя сестра сделала за 3 часа более 400 фотографий. 

Макет крепостной части нашего города.  Все башни и ворота.

Дети из интеграционных классов

 

Полюбившиеся Оксане барабанщики, там этих групп было несколько десятков - у всех свой ритм.

Костюмы

 

Кареты, короли...

 

Эпохи

Во вторник  купались в Боденском озере, ели ореховое и вишнёвое мороженное в Хагнау, вспоминали, что были у этого же итальянца 8 лет назад. Вечером был салют, растянувшийся на полчаса.

А потом наступила печалька. Собирание чемодана. Мюнхен. Аэропорт. В очереди на регистрацию за нами стал один мужчина. Через некоторое время он понял, что ему на другой самолёт: "О, вы на русском разговариваете, я думал вы на Москву". Мы не успели ответить, только посмотрели на него нашими большими глазами. А пассажир начал оправдываться: "Мы там не все за путина, сто процентно не все!" Мир поменялся, раньше он был бы "нашим", сейчас чужой, желающий остаться нормальным, ему в другую страну, в другую очередь.

У нас был позитивный, запоминающийся июль летом 2016 года.