Утілізаційне рукоділля. Проект кошик.

Мене чомусь зовсім не приваблює зробити своїми руками якусь річ з нових матеріалів, все нове можна купити. Навіщо витрачати час? Хай з нового роблять професіонали, вони цьому вчилися. Може такий висновок має коріння у моєму дитинстві. Коли я вчилася плести, вишивати, шити мені нової вовни і нових тканин спочатку не довіряли, «перешивай щось беушне», «вчись», «розпусти от той светр якщо хочеш довгий шарф», «хочеш навчитися в’язати носки - он там лежать маленькі клубочки». З гумором згадую яскраво червоний светр с трьома коричневими смужками на рукавах, тому що Adidas почав блимати на екранах телебачення і круто було мати одяг с трьома смужками - все вив’язувалось самостійно, геть адідасівські смуги. Знав би про це в той час Адольф Дасслер, потрапила б за сьогоднішніми законами за грати. Я носила той светр з задоволенням коли восени нас посилали від школи у колгосп збирати кукурудзу, соняшники, огірки, помідори чи цукрові буряки. (Згадується з посмішкою).
Десь на YouTube натрапила я нещодавно на проект „Basket“. Там той „basket“ робився з нової вовни, але ж виглядав як з старої. Мені дуже сподобалась ця ідея зібрати всі залишки вовни, все що колись розпускалися і починалося, скрутити в товстенький меланж і пустити на вив’язування гачком такого собі кошика для різноманітних речей. Скільки вільного місця з’явилося у шафі! Гачок був товщиною 10 мм. Кольори без логіки, що знайшлося.

На початку я обв’язала одну петлю 8 раз нормальними стовпчиками. Потім кожну петлю пров’язала двома, стало 16 петель, наступне коло один стовпчик пов'язувався одним стовпчиком, наступний двома, тобто третій ряд це 24 петлі, четвертий ряд 32, п’ятий це 40 петель і в тій же прогресії до 80 петель на коло. Практично я робила  не коло, а восьмикутник.

 

Подальше без добавок плела циліндр та на якомусь рівні зробила повітряні петлі для ручок.

 

В цей кошик можна зібрати різне барахло. Зараз я скрутила пледи, вклала їх у цій кошик та поставила біля дивана - незабаром настане зима. Чи всі дитячі іграшки теж можуть знайти порядок у одному місті.

 

Другий кошик придумався з білого трикотажу. Мене і тут супроводжують смішні згадки з дитинства, коли ми всі старі речі збирали у мішок, а батько відносив той мішок до гаража, щоб мити автівку. Час від часу він діставав з мішка бюстгальтер і питав нас: як цим виробом мити лобове скло?

Так от, я відрізала від двох чоловічих попраних, але ж вже стареньких майок бретельки, та може ще з 5-7 сантиметрів нижче під мишками. Чоловічі майки не мають збоку швів, тому розрізати їх можна по кругу як спіраль. Потім стрічку треба потягнути трошки і ново зроблена бавовняна пряжа готова і чимось згадує махрову структуру. Принцип плетення той самий, крючком 3 мм я зробила десь 6-8 петельок, першу і останню пров’язала в 4 петлі, всі інші одна в одну. Зробилося не коло, а овал. Потім розширювала кількість петельок тільки на кінцівках.

 

 

 

Як вам результат? Я маю багато мила, тому що купляю його майже скрізь, у всіх країнах. Але ж колекцій не роблю, воно переводиться, чи йде комусь на маленький презент з Прибалтики, Португалії чи Греції. От туди я склала зараз мило і поставила на полку, як ароматизатор кімнати. Золота стрічка була колись на коробці від шоколадних цукерок.

See Alpensee

Хочеться заголосити: осінь зупинись! - Я ще не встигла написати про літо. :)
Літо було дуже робочим. Я якось у тому стресі кажу чоловікові, що треба  зупинитись хоч на хвилинку, дійсно відпочити хоч день, відключитись, бо дах поїде. "Сідай у машину, бери воду у рюкзак, гірські палки і черевики з альпійською підошвою".
Поїхали ми до країни, вона в нас тут за поворотом, де люди йдуть на зустріч і посміхаючись кажуть "Грюці!". Чомусь було смішно, в Австрії кажуть "Сервус!", у нас у Верхній Швабії "Грюс Готт!" - все у радіусі 100 км.
Доїхали ми до одного альпійського містечка, здивувалися кількості машин на паркінгу, невже ж у всіх дах їде? А потім я питаю: як озеро зветься? (Озеро німецькою - See) - Альпенсее. Я розумію, що воно альпійське, а зветься як? - Так і зветься Alpensee. Отже See Alpensee / Озеро Альпенсее, Швейцарія.
На початку йшли вздовж річки, потім ривок 200 метрів в гору, а потім підйом на верх по трошки, крок за кроком. 

 

До озера йдуть сім'ями, штовхають вперед стареньких батьків на інвалідних візках і  дитячі коляски, гордо рухаються з собаками на поводку. От як двигати назад - кожний вирішує сам. Можна і на вершині гірського масиву, можна по краю прірви, можна і спуститися у долину.
По дорозі ми зустрічали королев і принців гір, які зробили своєю молочкою цей колись бідний регіон одним з найвідоміших сирних територій світу.

 

 

І колись, через годинку-другу ми побачили дзеркало озера

 

 

Його бірюзу

 

В горах завжди є присутність вирі у Бога, людина не хоче залишатися з своїми думками наодинці. Церква чи капличка.

 

Пізніше на скелі: "Починайте з серцем. Мир скрізь з Богом, тому що Бог - це мир". Нікідус фон Флює. Доброту демонструйте - насилля переборіть - майте щастя у серці- живіть з радістю.

 

Там вражають простотою  квіти, могутністю коріння і величністю ліс 

 

Колись дійшли ми до сироварні, вистояли в черзі за шматком дорогущого сиру, але ж були чомусь такі щасливі, як діти. Кава, молоко до кави, печиво було безкоштовним.

 

 

 

Каченя по спішки веслувало до матусі

 

 

Щось таке добротне є у цих будівлях, наче вічне. І людей туди тягне з усього світу.

 

 

 

А потім ми по трошки почовгали в гору. Добре що взяли с собою палиці, а то б мабуть прийшлось би визвати гелікоптер.

 

От така вона Аппенцелер ланд.