...а життя продовжується / ...а жизнь продолжается
Завжди відкрита до нових знайомств в інтернеті.
Всегда открыта для новых контактов.
Ich bin immer offen für neue Kontakte.
I am always open to new contacts
Вторая экскурсия напоминала пиратскую вылазку. На паруснике, построенном в
1996 году специально для удовлетворения туристических потребностей, нас,
включив мотор (!) и поигравшись парусом под музыку из фильма „Flucht
der Karibik“ для забавы, прямой наводкой отвезли в океан.
Поднимаем паруса
Кораблик назывался Flipper Uno (Дельфин 1). В проспекте указывалось, что или китов или дельфинов мы увидим обязательно.
Наш пиратский кораблик:
Всё произошло незамедлительно, т.к. на месте, где обитает довольно большая
популяция этих животных уже два катера сгоняли в кучу семейство китов.
Ещё объяснили, что дельфины выпрыгивают из воды, а киты только воздух
выпускают. Парусник наш качало и почти опрокидывало, потому как вся
толпа ринулась со своими фотоаппаратами в одну сторону - сделать свой
щелчёк.
Киты:
Вся экскурсия проходила на 6 языках. По-моему туристам на нашем корабле
хватило бы 3-х. Всё деяние снимал один товарищ с камерой на DVD и
предлагал это DVD купить за 40 евро, с пересылкой за 5 евро в вашу
страну. Написаную информацию о сделке он тоже разносил на 6 языках.
Потом нам предложили обед – паэлию с курицей, канарские бананы и напитки. Всё
сервировалось на пластиковых тарелочках и елось на коленках. Чуть позже
желающим заливали фонтанчиком прямо в рот из фляги какой-то алкоголь.
Желающих, кричащих на русском «здесь» или «сюда» было больше, чем
остальных. Но у команды есть тормозной опыт. И уже пополнив наши животы
нас отвезли к тем скалам, которые я описывала на днях – лос Гигантос.
Ущелье Маска
Ещё чуток вдоль побережья и мы приплыли к ущелью Маска. Словом Маска
называется деревня в которой жили пираты и концентрировали сокровища
награбленные на Карибике не довозя их до материка – это тогдашние налого
не плательщики. От начала ущелья к деревне ведёт туристическая тропа.
Говорят и тропа и деревня обалденной красоты, тем более, что до конца
60-х о ней знали только сами пираты, туристов там не было. Но я там к
сожалению не побывала. В лагуне нам устролили паузу – кто хотел, мог
прыгать с борта, побарахтаться в кристально чистой воде, подниматься на
борт и прыгать вновь и вновь.
Купание
Места, где потом можно переодеться не предусматривалось, поэтому мужики
заворачивались полотенцами, а женщины ехали назад всю дорогу в мокрых
купальниках.
Это наш капитан (надо же иметь такую добродушную пираткую внешность!):
При всём моём сарказме, экскурсия мне понравилась – воздухом, атмосферой,
юмором, непринуждённостью. Слоённые скалы вдоль побережья – сожжённая
земля, чёрная пористая лава, закаменелая зола.
Вулканические слои:
Позже вечером я даже камни на пляже фотографировала. Закаменелая зола,
кстати, это то чем мы в косметических целях пятки трём – бимкамень, на
каждом вулканическом острове у этого камня другой цвет и другой состав.
Пора возвращаться не только физически, но и мысленно из отпуска домой и в реальную действительность.
Спасибо всем, кто прочёл мою писанину и написал
комментарии!
Всього за пів години їзди на схід від Таллінна, серед мальовничих лісів повіту Гар'юмаа, ховається одна з найвражаючих природних перлин Естонії - водоспад Ягала (Jägala juga). Це місце, де шум бурхливої води поєднується зі спокоєм північної природи, створюючи неймовірну атмосферу в будь-яку пору року.
Хоча висота водоспаду становить близько 8 метрів, його головна гордість - ширина. Вона сягає понад 50 метрів, що робить Ягалу найширшим природним водоспадом у всій Естонії.
Вода річки Ягала спадає з вапнякового уступу Балтійського глінта, утворюючи широкий каскад, а за 4 кілометри нижче за течією впадає у Фінську затоку. Через те, що річка протікає торф'яними болотами, її вода має характерний насичений бурштиново-коричневий відтінок, який особливо ефектно контрастує з білою піною.
Навколо водоспаду панує типова балтійська ідилія - соснові та мішані ліси, вкриті мохом валуни та затишні стежки вздовж обох берегів річки.
Природа навкруги та атмосфера
Навесні під час танення снігу потік стає максимально потужним і гучним, перетворюючись на суцільну водяну стіну.
Влітку та восени тут приємно гуляти лісовими стежками, слухати спів птахів і милуватися грою світла на воді серед зелені або золотого листя.
Взимку водоспад перетворюється на казковий крижаний палац із гігантських бурульок, а між скелею та крижаною завісою іноді навіть утворюється справжній льодовий тунель.
Корисна інформація для мандрівників
Локація: село Коогі (Koogi), повіт Гар'юмаа (близько 25–30 км від Таллінна).
Вхід: вільний, територія відкрита цілодобово протягом усього року.
Як дістатися: найзручніше на авто (біля водоспаду є облаштована парковка) або рейсовим автобусом із Таллінна.
Якщо ви плануєте подорож Балтійськими країнами, наприклад, Естонією, обов'язково додайте Jägala juga до свого маршруту - це ідеальне місце, щоб набратися позитиву від природи та зробити неймовірні кадри.
Закулісся замку Гаммел Еструп: від таємничого горища до затишної кухні
Данський замок Гаммель Еструп (Gammel Estrup) дивує не лише розкішними графськими залами, а й своєю «невидимою» частиною — господарськими приміщеннями, де вирувало повсякденне життя прислуги у XIX столітті. Тут кожен поверх розповідає власну живу історію. Пройдіться зі мною по цих приміщеннях, подивившись відео.
Горище — світ тіней, спогадів та білизни
Піднявшись під самий дах, відвідувачі потрапляють в атмосферу загадкового минулого, де здається, що час зупинився лише на мить:
- Там є ефект присутності. Повсюди під кроквами розвішана випрана білизна. Складається враження, що покоївки щойно вийшли звідси і ось-ось повернуться до своєї роботи.
- Елементи комори під дахом. Окремі інсталяції показують, як у давнину сушили та зберігали м’ясні делікатеси. Поруч із підвішеною шинкою стоїть плетений кошик — наче хтось прийшов відрізати шматочок, щоб віднести його донизу, на кухню.
- Інша інсталяція показує роботу будівелників та ремонтників: драбина, лебідка, відро, вапно.
- Особливою цікавинкою горища є детальний макет усього замку. У ньому можна зазирнути крізь крихітні віконця всередину кімнат, де досі затишно мерехтить теплий вогник.
- Голоси минулого. Інформаційні плакати та стенди розповідають зворушливі й правдиві історії про реальних робітників, кухарів та слуг, які працювали в маєтку у XIX столітті.
Кухня — гаряче серце замку
Саме старовинна кухня є справжнім серцем Гаммел Еструп. Вона не виглядає як застиглий музейний експонат, адже життя тут триває й досі. У величезних старовинних чугунних печах і сьогодні випікають найсмачніші традиційні смаколики за давніми рецептами. Аромат свіжої випічки, мідний иа керамічний посуд, у посудних шафах виставлені тарілки з мотивами та масивні дерев’яні столи миттєво переносять у минуле, коли кухарі готували вишукані страви для графської родини. Сьогдня кухарка робіть ту саму роботу, вкладаючи душу, а ми вже, по-сучасному, платимо за нашу каву та тістечка мобільником.
Підвал — прохолодна продуктова скарбниця
Спустившись у глибокі підземелля замку, можна відчути прохолоду та побачити, як працювала головна «скарбниця» маєтку. Підвал відтворює реальну атмосферу зберігання припасів на довгу скандинавську зиму. Тут виставлені великі бочки та полиці, які демонструють, як у давнину тримали вино, у яких умовах зберігали свіжі овочі та як заготовляли різноманітну консервацію, щоб графський стіл ніколи не порожнів.
Вітаю! Замок Гаммель Еструп (Gammel Estrup), що височіє серед мальовничих краєвидів данського півострова Ютландія, є унікальним вікном у світ скандинавської аристократії. Протягом понад 600 років він належав двом найбагатшим родинам Данії — Брок та Шеєль. Сьогодні це Даньский музей-садиба (Danmarks Herregårdsmuseum), де внутрішні інтер'єри дбайливо відтворюють дух епохи бароко та ренесансу.
Епоха: Золота доба данського дворянства
Музей фокусується на періоді від початку XVII століття до першої половини XX століття, проте розквіт маєтку припадає на епоху бароко (кінець XVII – XVIII століття). Це час, коли данська аристократія копіювала французьку моду Версалю. Життя дворянства перетворилося на витончений театральний перформанс, де кожна деталь інтер'єру мала підкреслювати статус, багатство та наближеність власників до короля.
Прогулянка кімнатами маєтку
Лицарський зал (Rittersaal): Головна парадна кімната замку, призначена для пишних балів та прийомів. Стіни тут прикрашені величними гобеленами та портретами графів і графинь у розкішних шатах. Освітлений кришталевими люстрами зал демонструє гостям абсолютний тріумф барокової величі та родинної гордості.
Вежова бібліотека: Одне з найінтимніших та водночас найважливіших місць у замку. Книжкові шафи від підлоги до стелі заповнені рідкісними фоліантами європейських авторів. Наявність такої бібліотеки свідчила про високу освіченість господарів. Графи Гаммель Еструпу володіли кількома мовами (зокрема французькою та німецькою), цікавилися філософією, геометрією, алхімією та астрономією.
Графські спальні та кабінети: Кімнати, де вирувало повсякденне життя. Стіни оббиті коштовним шовком та оксамитом, а ліжка захищені важкими балдахінами, які рятували від протягів. На столах розкладені речі для письма, особисті щоденники власників (наприклад, детальні мемуари Еске Брока) та приладдя для інтелектуальних хобі.
Звички, хобі та колекції
Кунсткамера та природничі колекції: Дворяни тієї епохи обожнювали збирати так звані "кабінети курйозів" (кімнати з диковинками). Господарі Гаммель Еструпу колекціонували екзотичні мушлі, скам'янілості, опудала рідкісних птахів та предмети мистецтва, привезені з мандрівок Європою.
Полювання та ботаніка: Головною пристрастю графів було полювання в навколишніх лісах, що вважалося обов'язковим атрибутом шляхетного життя. Також шляхта захоплювалася ботанікою — у замку зберігся розкішний бароковий сад з оранжереями 1725 року, де господарі вирощували екзотичні фрукти, зокрема перші в Данії сортові яблука. Але про це я розкажу трошки більше у наступних записах.
Музика та настільні ігри: Вечори в замку проводили за грою в карти, шахи або прослуховуванням живої музики. Графині часто вміли грати на клавесині чи лютні, що було ознакою гарного тону та виховання.
На жаль було невдачне світло, осіння погода: моросив дощик, сідала батарея у мобильці, тому моє відео вийшло не дуже яскравим та привабливим. Але ж - як є. Це мій відпочинок, може єдиний раз в житті, коли була можливість побувати у цьому чарівному музеї. Тому запрошую на перегляд! Якщо виникають якісь думки, пишіть у коментарях.
Церква Вольдбю (Voldby Kirke) - це перлина данської історії.
Якщо ви любите подорожувати нетуристичними маршрутами та відкривати для себе місця з особливою атмосферою, обов'язково завітайте до селища Вольдбю в Данії. Саме тут знаходиться Voldby Kirke — чарівна середньовічна церква, яка дихає історією та спокоєм.
Кілька цікавих фактів:
- Середньовічне коріння. Найдавніші частини церкви (нава та хор) були побудовані ще в романську епоху, приблизно у XII столітті. Для будівництва використовували традиційний для того часу польовий камінь та вапняк.
- Трансформація крізь віки. Як і більшість данських церков, Voldby Kirke змінювалася разом із часом. Пізніше, у період готики, до неї добудували вежу та притвор, які сьогодні створюють той самий відомий автентичний силует.
- Білосніжна гармонія. Світлий фасад церкви на тлі зелені місцевого цвинтаря виглядає неймовірно фотогенічно в будь-яку пору року - ідеальна локація для атмосферних кадрів.
- Духовний центр громади. Це не просто пам'ятка архітектури, а живе місце, де й досі проходять богослужіння, хрестини та весілля, зберігаючи зв'язок поколінь.
Порада для мандрівників:
Сюди варто приїхати заради тиші. На відміну від великих соборів Копенгагена чи Орхуса, у Вольдбю можна залишитися наодинці зі своїми думками, прогулятися навколо та відчути справжній затишок данської провінції (те саме знамените hygge).
На додаток запрошую переглянути відео.
📍 Де шукати: Данія, регіон Центральна Ютландія (найближче велике місто — Орхус).
А які історичні місця надихають вас найбільше - величні замки чи такі затишні сільські церкви?