четвер, 20 вересня 2018 р.

Латвія Лієпая

Домовлялись що поділимо відпустку, злітаємо подивимось якусь далеку країну, а потім другу половинку проведемо у нас на Північному морі. В'єтнам був у травні, а потім сіли над картою на прикінці літа, стали роздивлятись і прийшли до висновку, що усе узберіжжя північної Німеччини ми вже знаємо. Але ж поруч з Північним морем є Балтійське і воно не закінчується в Німеччнині.
Я не хотіла перетворювати мій блог у пости мандрівок, алеж чомусь час буває тільки між двома відпустками і писати бажано тільки позитивні речі, а весь негатив не помічати. Хоча, дав Бог, не так вже багато в мене у житті негативів.
Машиною - два дні туди, два назад - 4 дні на дорогу - ні! Категорично - НІ!!! Тисячу километрів до Ростока, а потім на паромі у Клайпеду - 1600 євриків, не дешево і все рівно цілий день і ніч в дорозі. 271 Евро, 2 часа льоту - це варіант! Viva AirBaltic! Стоїш потім посеред Рижського аєропорту, клипаєшь очима, робиш потужки щось згадати ("я ж була тут у 1985 році") і не можешь згадати аж нічого.
Інтернет не обдурив, як все описано, так все і здійснюється за планом, скепсис моментом відпадає.  З аєпорту відвозять тебе на зупинку автобуса на таксі за півтора євро, місця у автобусі заброновані, платишь щось там 10-11 евро і автобус везе тебе 300 км до Лиєпаї. Через дивоввижні лісі, узбіччя повне стиглих яблук, луги з птахами, зелень, люди продають  лисички.
А там куди їдеш - море, і перший день нічого іншого не треба.
 
Південний мол
 
 
Чому саме ми двинули у Лиєпаю?
За радянських часів там жила одна моя родичка. Чоловік був в неї воєний і вони прожили 5 років у цьому місті. Я була в неї в гостях, можу згадати чим накрівався стіл, які пеклись торти, Балтійське море, дітсадочок в якому вона працювала, смачну молочку і як я купила 20 консервів кальмарів - тоді були часи дефіцітів, і тарабанила їх у Київ. Сини цієї родички теж стали воєнними і захищають зараз Україну.
А зараз воєнне містечко Лиєпаї - це частка недобитого совка посеред якого стоїть музей окупаціі поруч з російською православною церквою.
Ось вам і еспонати, воєнторг, сімволіка:
 
 
Алеж воєнною Кароста (частина міста) стала ще за часів царя на початку 20 століття, тому самі кріпкі будівлі - це ще царські споруди з червоної цегли: манєж, капличка, будинки офіцерів, казарми, водонапружна башня.
 
Люди живуть в Корості дуже скромно, це єдине місце де мій чоловік захотів ватрушку, зжував її як у студентські часи на зупинці. І в ресторан не потянуло - не видно було там ресторанів. Згадав молодість. Мимо нас пройшлись якісь беззубі тридцятирічні алкоголики матюкаючись російською. Ми розмовляли німецкою, то вони стали враз ввічливими і почали вклонятися. Чомусь було гірко, смішно і прикро водночас.
Дійшли, хоч і повільно, до Корости європейськи гроші, по троху проходить реновація п'ятиповерхівок. Дешева там зовнішність вулиць і сердита. Однокімнатну квартиру можна купити вже за 4,5 тисяч евро, з ремонтом за 7.
На жаль в той день лив дощ як з відра. Церква була пуста. В ній все заборонено, тому і не цікаво. Заходиш у собор, щось очікуєш - виходиш пустим на душі.
 
А все навколішне середовище - це музей під відкритим небом. Море і час пережмакали в руїни всі оборонні споруди. Вони тяжким камінням, як відходяча в минуле спадщина, лежать на узбережжі кі-ло-мет-рами....Кароста, руїни, канал, знову руїни...
 
 
 
Тільки память, тихо як вогник, за містом згадує смерть, жорстокість і людянось. "Той, хто врятує одне життя, врятує весь світ." Весь монумент загиблим євреям, латишам, людям інших націй не зняти на фото, на нього треба дивитися з повітря, з неба...
А так я шукала там нову Латвію, трохи скандінавську, прохи модерну. Шукала і знаходила.
Велика кількість древніх дерев'яних домівок відреставрована і впевнено стоїть поруч з скляними стінами будівль нашої епохи.
 
 Біліє Лиєпайський універсітет. Вивчаться там діти і випорхнуть з своєї країни у світ як цей метелик. Населення Латвії складає зараз тільки 1,9 мілльони людей. Країну покинуло вже багато молоді. Алеж вони всі колись повернуться, я в цьому впевнена.
 
Майже всі церкви, а там велика кількість конвесій, були на реставраціі, ми геть фото не робили. Всі вулиці перекопані, старе заміняється на нове.
 
 Великий концертний зал під назвою "Dzintars" (Бурштин) зображує архитектуру сьогодення.
 
Мені б хотілось за життя ще не раз побувати в цьому місті.  Там є щось просте і життево важливе.
Гуляючи по місту ми натрапили на базарчик серед багатоповерхівок, де люди продавали свій сир, хліб, ковбасу, мед. Винесли провітрити кроликів, козенят і курчат. Якісь місцеві творчі коллективи співали російських, українських, білорускіх і латишських пісень. Було душевно і чудово, мене пробивало на сльози.
 
 
 
 Petertirgus (Базар) у центрі.
 
Майбутнього тобі Латвія, майбутнього тобі Лієпая.