середа, 17 липня 2019 р.

Рига. Обличчя міста.

Вибачайте, не дописалося в тому році, час пролетів стрілою. Чи є сенс бігти та наздоганяти загублену мить? Поколупаюся у пам'яті, подивлюся що згадаю.
Тоді на прикінці торічного літа, після Лієпаї і Кулдіги ми ще три дні і дві ночи в вересні провели в столиці Латвії.
Було таке подвійне ставлення до всього. Звуки, контрасти, движок великого міста. Готель вже не совковський, відремонтованний в 90-х, алеж за майже два десятка літ вже трохи облізлий. Хлопець на ресепшені спитав чому місто мого народження у паспорті транслітеровано з російської, а не з української мові. Та тому, хлопче, що тільки бланк свідотства про народження був на двох мовах, а заповнювали все в Україні тільки російською. Ніякий ООН не турбувався тоді чи притесняють права самої великої нації радянської республики, чи ні.

Рига зустріла якимось домашнім світлом і дуже смачною їжою. Скрізь музика, молодь. В день спокійніше, в вечері багато людей скрізь, повні ресторани і кав'ярні.
 
Згадую національні костюми радянських часів - ми й дійсно думали, чи нас так вчили в школі, что кожна радянська республіка має один свій національний костюм. А я от зайшла у бутік и зрозуміла, що кожний хутір, кожне селенння, може кожна родина має свою особливість. Тканини з добротної вовни, льону, срібна фурнітура. Гордість і чинність у цьому одягу. В такому одягу зараз виходять заміж, святкують ювілейні дні, ходять у гості.
 
Визерунки рукавичок
 
У центрі міста є скромні домівки 
 
і солідні фасади
 

Велику частку культури займає релігійне життя. Ми гуляли без будь яких планів по центру і неочікуванно натрапили на органний концерт у DOM.


 
Собори, сінагоги і церкви там на кожному кроці, всі відомі конвенції. Шпилі вишукувалися в ряд.
 
Датське посольство, скандінавський банк. Там вже більш Скандінавія, чим совок. І це видно не тільки в зовнішньому вигляді міста, там вже змінюється ментальність людей.


Ви запитаєте, а що змінилося? - відповідь проста: відношення до людей. От хоча б для роздумів така картинка. Чистий підземний перехід для всіх і кожного, а не тільки хто сильніший і здоровіший.
Там не дуже пафосні державні будівлі
А от три брата, чи три сестри - найстаріші будинки міста, десь з 13-14 століття
А тут вся Латвія на одному жовтому фасаді, кожній край
Є затишні зелені куточки, є паркові зони, туристичний відпочинок на воді

Я не була вражена цим трикутником, алеж гадаю що є позитивним той факт, що у Ризі існує національна біблиотека
 
Там де пахне працею
Дружніми в'язками з сусідами
Оперою і квітами
Плакати про події 90-х. Наче все було вчора, а вже історія

Це місто де знімали казки нашого дитинства. Куди зховалась принцесса на білому коні?



 
Де на будівлях ще залишилися, чи знову виникли написи німецькою мовою, згадуючи колишню історію торгівлі і виникнення нації
 
Де є ще базар на якому можно з'їсти тарілку узбекського плову, покоштувати українського сала, та понюхати молдавських томатів. Італійського, французського і греческого добра також навалом.

 У все це розташовано в німецьких ангарах часів після Першої світової...
Гриби з латишських лісів
 
А от рибу в Латвії вже не ловлять, на жаль, прилавки заповнені норвежською продукцією
Хтось десь колись писав про депремировану атмосферу у Прибалтиці. Я бачила тільки драйв, темп, обличчя які дивились на мене з фасадів наче хотіли щось запитати чи розповісти. Скрізь все ремонтується, приводиться в порядок і піднімаються ціни на житло.

 















Хто з вас є архитекром в душі - вам туди.

Латвія нам на стільки тоді сподобалась, что ми майже одну неділю після повернення додому спланували нову відпустку в Літву і побували там у травні цього (2019) року.
Хочете віпочити душею? Залишайте поганий настрій десь, посміхніться і їдьте у Прибалтику, там для души є все і море, і ліси, і музика, і фарби, і люди.