Упродовж багатьох століть Португалія мала політичні проблеми зі своїм східним сусідом Іспанією, саме тому завжди приділялась особлива увага до прикордонних територій. Гирло річки Гуадіани відокремлює крайній південний схід Португалії від крайнього південного заходу Іспанії, і протягом багатьох років єдиним португальським захисником національної території у цьому регіоні залишалося селище Каштру-Марин.
Саме через це у період великих змін в країні 30 грудня 1773 року королем Жозе I було підписано наказ про спорудження нового прикордонного міста — таким чином народжується Віла-Реал-де-Санту-Антоніу.
На той час на території майбутнього міста існувало лише декілька рибальських будиночків, а сама місцевість мала назву Santo António da Arenilha. Відповідальним за розбудову міста став Себаштіан де Карвалю.
Спорудження відбувалось досить швидкими темпами; 17 травня 1774 року було закладено перший камінь, а вже 6 серпня того ж року закінчуються роботи по зведенню будинку муніципальної палати, митниці і казарми. Було розпочато роботи по зведенню церкви. Будівництво велось за тим самим методом, що використовувався при відбудові центру міста Лісабона — «байші», — з привезених напівфабрикатів, які швидко монтувалися на місті. 13 травня 1776 року роботи було повністю завершено, а квартали нового міста набули правильних геометричних форм, сконцентрованих навколо його головної площі — Маркіза де Помбал.
В кінці 19 століття і на початку 20 століття місто швидко розвивалось, — головним чином завдяки рибальству (вилов сардинії і тунця), перетворившись на важливий центр по виробництву рибних консерв та важливий порт. 1886 року місто стає першим в Алгарве туристичним центром, де при освітленні вулиць було використано природний газ, а вже у 1906 році місто отримало залізничну станцію.
Сьогодні, завдяки своєму розташуванню і розвинутій інфраструктурі, Віла-Реал-де-Санту-Антоніу і муніципалітет є дуже популярними серед туристів з числа мешканців Північної Європи: тут охоче відпочивають німці, шведи та англійці.
Немає коментарів:
Дописати коментар