🇫🇷 Мальовничий Рібовіль в Ельзасі

У нашій родині вже стало традицією кожний рік їздити на день у Ельзас. Чи восени, коли зібрали врожай, скрізь вино, смачні страви з гарбуза та меду, посмішки, чи в час різдв'яних свят у грудні, коли там, граючи на гармошці співає їхній le père Noël, пахне віпічкою, люди метушаться, шукаючи подарунки, та вражають декорації.

Цієї осені ми хотіли 3-го жовтня оглянути одне маленьке село в Ельзасі. В Німеччині в цей день національне свято, усі заклади зачинені. Таке було вряження, що уся Німеччина рванула у Францію. Вставати рано не стали, віїхали о дев'ятій. Парковочного місця ми не знайшли, покружляли і поїхали в інше містечко. Сьогодні я можу сказати - нам пощастило, ми поали в Рібовіль.

На знаменитій Ельзаській винній дорозі у Франції є місце, де час, здається, зупинився ще кілька століть тому. Це Рібовіль (Ribeauvillé) — затишне містечко, затиснуте між смарагдовими пагорбами виноградників та стрімкими схилами Вогезьких гір. Воно ідеально поєднує в собі романтику середньовіччя, величні руїни лицарських замків та багату культуру виноробства. Ми знайшли там автентичну європейську атмосферу, Рібовіль здивув, навіяв настрій бабиного літа та щиро запросив відвідати його у наступні роки. Лише зараз, гуляючи вулочками, ми взнали, що Рібовіль - це місто, де з фонтанів тече вино. Звісно не кожний день, тільки у першу неділю вересня, коли проходить Фестиваль мінстрелів (Pfifferdaj). У цьому році (2026) ми відвідали це чарующе містечко пізнише, після фестивалю, тому розглядаємо цю інформацію про фестиваль як запрошення у майбутнє. Вже з перших кроків ми бачили як на пагорбах Вогезького масиву височіють над містом три руїни родовойої династії сеньйорів Рібоп'єр: Замки Сен Ульрик, Гінсберг та О-Рибоп'єр. Ми не піднялися на верх, не було часу і не планували, тому це також ціль оглянути їх колись. 

Усю нашу увагу зайняла головна історична вулиця Гран-Рю (Grand'Rue): Головна пішохідна артерія міста, вздовж якої тягнуться барвисті фахверкові будинки XV–XVIII століть, затишні кав'ярні, кондитерські та невеликі магазинчики з делікатесами.

День був чудовий. Пообідати не встигли, тому купили гуску в банці за кислою капустою, запечену у печі - ммм! - смакота! Дивіться відео.

А потім ще завітали в французський супертаркт E.Leclerc. Купили ельзасського вина, багет, шинку, салямі, різноманітних сирів, два еклери, провансальського меду - у се що бажає душа та шлунок. 

На все добре!  Tous mes vœux!

🇩🇪 Бастай

Бастай находится в Саксонской Швейцарии, т.е. недалеко от Дрездена. Внешне эта формация песчанных  скал, высотой над уровнем море около 300 м, представляет собой своего рода природный музей переполненный в наши дни посетителями. После Украины мы съездили к родителям в Восточную Германию и наш сын заявил, что он никогда не был на Бастае. «Мы ведь там жили рядом, как же это ты там не был?» Посчитав годы, я прозрела, мы бывали там послений раз, когда ему было 4 года. При этом моя свекровь сказала, что она была в этих местах ещё школьницей, т.е. в 1955 году... вот же время мчится мимо нас!
Название этого места по своему созвучию напоминает слово «бастион» и впервые упоминается в бумагах геодезических съёмок в 1592 году. Горная цепочка действительно входила в оборонительное кольцо, окружающее замок Фельсенбург Нойератен. Туристам представлены камнемётные приспособления того времени, устройства для поднятия мостов и вытесанные в камне объёмы для хранения воды с крышей. Всего этого мы не видели 15 лет назад – сегодня парковка находится далеко от самого места, к Бастаю нас подвозит автобус с диктором-гидом, потом разноязыкое народное шевтсвие двигает по историческому песчанному мосту, заменившему деревянный  200 лет назад.  Почти толкаясь локтями мы добираемся к кассе. По самой горной формации можно пройтись заплатив полтора евро. Кулинарно мы там тоже не были обижены – все прелести восточно-германской кухни, от солянки до пряно-приправленого свинного стейка, от вальдмайстера (напиток типа нашего тархуна, какое-то время запрещённый в Германии), до дрезденских айершеке (яичный пирог).

 

 

 

Вот такой получился фоторяд. Мне лично будет интересно просмотреть эти фото несколько лет позже. На снимках есть известный песчанный мост, виды Эльбы, Felsenbühne Raten - cкалиcтая сцена Ратен, где проходили концерты, исторические уголки: место где под крышей собирали дождевую, т.е. пресную воду для питья во военное время, босатель камня. Спасибо, что у вас было терпение и интерес к этому уголку Земли и к моим фото.

21.09.2009

🇩🇰 Житло для відпочинку в Данії. Ferienunterkunft in Dänemark.

Цей відпочинок на березі Балтійського моря в Данії став саме тим перезавантаженням, якого ми так довго чекали. Кажуть, що скандинави знають секрет щастя, і, здається, у цьому затишному будинку ми його нарешті розгадали. Уся атмосфера навколо була просякнута спокоєм, а лаконічний скандинавський стиль налаштовував на хвилю повного розслаблення.

Тут усе було продумано до дрібниць, без зайвого пафосу, але з неймовірною турботою про комфорт. Ранок починався на кухні, де було настільки приємно готувати, що навіть прості побутові справи приносили задоволення. Ніяких незручних імпровізацій — усе необхідне під рукою.

Простора туалетна кімната з душем і всіма потрібними електроприладами дарувала відчуття затишку, наче в хорошому спа-готелі.

А серцем нашого відпочинку стала вітальня. Цей простір поєднував у собі їдальню та неймовірно теплий куточок для відпочинку. Зручний диван, м'які пледи та безліч подушок так і манили загорнутися в них після прогулянки прохолодним узбережжям. Величезний телевізор на глибокому чорному фоні створював атмосферу справжнього домашнього кінотеатру, а полиця з настільними іграми повернула нас у часи щирих розмов і веселих вечорів без телефонів.

Спальні — дві абсолютно ідентичні кімнати, без громіздких шаф, лише чистий простір, повітря та легкість. Там спалося так солодко, як ніде інше, під тихий шум Балтійського моря.

Коли вечоріло, було можливо перебиратися на подвір'я. Облаштоване місце для гриля могло стати улюбленою локацією для вечерь на свіжому повітрі. Вогонь, аромат смаженої вечері, близькі люди поруч і Данія навколо — це миті чистого, концентрованого щастя, які хочеться назавжди зберегти в пам'яті. 

🇩🇰 Місто Гадерслев на березі фіорда у казковій Данії. Haderslev im märchenhaften Dänemark.

Давай прогуляємося затишними вуличками одного дуже атмосферного датського містечка. Уявляєш, ми зараз у Гадерслеві (Haderslev) — це справжній прихований діамант на півдні Данії, про який чомусь мало говорять туристичні путівники, а дарма!

Бери з собою гарний настрій, взувай найзручніші кросівки і давай просто поблукаємо. Тут такий ще літній вайб, що хочеться сповільнитися і просто вбирати в себе кожну деталь.

Старе місто, де час ніби став на паузу.

Перше, куди ми йдемо — це історичний центр. Слухай, ці будиночки — це щось неймовірне! Вони наче з малюнків до казок Андерсена. Фахверкові стіни (ну, оці з дерев'яними балочками, знаєш?), бруківка під ногами, якій уже кілька століть, і вікна з білими рамами, на підвіконнях яких обов'язково стоять якісь милі свічники чи фігурки. Данці обожнюють створювати цей свій фірмовий хюгге (hygge) затишок, і в Гадерслеві це відчувається на кожному кроці. Тут немає оцього столичного поспіху, ніхто нікуди не біжить. Кайф!

Кафедральний собор, який видно звідусіль.

Бачиш цей силует? Це Собор Гадерслева (Haderslev Domkirke). Він височіє над усім містом і є його головним орієнтиром. Собор готичний, світлий і дуже величний. Якщо зайти всередину, там така тиша, що чути власні думки. А ще там крута акустика — якщо пощастить потрапити на репетицію органу, то аж мурашки по шкірі.

У соборі була виставка Реформації. Багато бюстів та скульптур реформатора Мартіна Лютера. Але був і легкий переляк. От кого оцей бюст нагадує?

Знаєш, бувають міста-музеї, де все красиво, але якось стерильно. А Гадерслев — він живий, бурхливий.

Він пахне випічкою з корицею з місцевих пекарень, свіжим вітром з фіорду та спокоєм. Сюди треба їхати не за гучними розвагами, а за атмосферою. Щоб посидіти на дерев'яному пірсі, подивитися на качок, і зрозуміти, що щастя — воно в таких простих моментах, живе у цих будинках.

Ну що, як тобі прогулянка? Куди далі зорієнтуємося? На каву в старе місто?

 У Данії ми були вже декілька раз, є інші пости у цьому блозі, якщо цікаво - пошукай!

🇵🇹 Базар у Оляні. Olhão Markt.

Якщо ви плануєте подорож на південь Португалії, у регіон Алгарве, забудьте на хвилину про стандартні туристичні локації. Справжня душа цього краю ховається там, де пахне океаном, свіжою зеленню та автентичним португальським життям. Ласкаво просимо на муніципальний базар в Оляні (Mercado Municipal de Olhão)!

Оляні — це найбільший рибальський порт регіону, тому не дивно, що саме тутешній базар вважається одним із найкращих і найколоритніших у всій країні.

Перше, що кидається в очі ще на підході до ринку — це його неймовірна архітектура. Ринок розташований прямо на набережній, з якої відкривається вид на природний заповідник Ріа-Формоза.

Він складається з двох масивних будівель із червоної цегли з циліндричними вежами та металевими куполами, що нагадують елементи індустріального стилю початку XX століття. Ці павільйони були відкриті ще у 1916 році і сьогодні є офіційною візитівкою міста.

Ринок чітко розділений на два павільйони, і в кожному з них панує своя унікальна атмосфера:

 

• Зала овочів, фруктів та м'яса: Павльйон зустрічає вас вибухом кольорів та ароматів. Сюди з'їжджаються фермери з навколишніх сіл. Обов'язково зверніть увагу на місцеві інжир, оливки, апельсини, регіональні сири, оливкову олію та ароматний мед.
• Рибна зала (справжній рай для гурманів): Оскільки Оляні живе рибальством, асортимент тут вражає: від королівських креветок, восьминогів та каракатиць до величезних тунців, морського окуня та десятків видів мушель, які щойно виловили з лагуни. Гамір, блиск свіжої луски на льоду та колоритні місцеві продавці створюють неповторний театр. 

У суботу зранку ринок «виходить» за межі цегляних стін. Навколо будівель розгортається величезний ярмарок просто під небом. Сюди приїжджають дрібні літні фермери, які продають те, що виростили на власних городах — від пучка свіжої м'яти до домашнього португальського вина. Крім їжі, по суботах тут можна знайти традиційну кераміку, плетені кошики та сувеніри ручної роботи.

 

• Де знаходиться: Avenida 5 de Outubro, Olhão, Portugal.
• Графік роботи: Понеділок – Субота з 07:00 до 13:00 / 14:00. Неділя — вихідний.
• Коли краще приходити: Ідеальний час — з 08:30 до 11:00. Найсвіжіший вилов розкуповують дуже швидко!

Порада відвідувачам: Після прогулянки базаром обов'язково завітайте в одне з маленьких кафе чи таверн (tascas) поруч на набережній. Замовте традиційну каву bica та тістечко Pastel de Nata, або ж влаштуйте собі ранній обід зі свіжими морепродуктами, спостерігаючи за неспішним життям цього портового містечка.