Цитати рідного письменника

Сестра виділила мені спальну кімнату. А там у неї в ізголівві так багато книжок. Знайшла я серед Ден Браунів, Стендалів та книжокових сбірників по вишиванню одну таку маленьку книжечку нашого родича, Анатолія Андрійовича Болабольченка "Піфагорова літера". Що мене здивувало, хоч видана вона була видавництвом "Щек" ще у 2010 році, алеж вона така актуальна. Це не повість і не оповідання, а збірник думок, мабудь з записників. Цитую.


Щодо дублювання фільмів українською...
Хіба можливо уявити, як люди в масках заходять до банку й кажуть: "Увага! Це збройне пограбування!"
Злочинність розмовляє російською.

***
Що то за література, яка вчить не любити, а ненавидити. Все і всіх, без винятків...
Такі сьогодні писання російських поетів: у Бродського  - Україна, у Логинова - Прибалтика. Таллін у нього - "Мухосранск на Балтиці"...

***
Сучасність не любить дивитись на себе в дзеркало.

***
Яка вона принизлива - брехня...Стільки років брехали і зупинитися не можем.

***
Не доводьте дурневі своєї правоти. Відійдіть!..

***
Ми стоїмо на колінах. Якщо встанемо - горе тим, хто нас на них поставив.

***
Під руїнами нашого життя - чимало цікавого.

***
Образу на життя, що не скалалося, не варто переносити на людство.

***
Словом не лише репродуктовують думки, але й приховують наміри.

***
І в житті переконаного безбожника бувають миті, коли він згадує про Бога.

***
Читачеві подобається не протест когось проти чогось, а його збіг з власним баченням.

От з цим і відкриваю сторінку Нового 2015 року...