🇩🇪 Лес. Пространство. Воздух. Wald. Raum. Luft.

Мой канал на YouTube

Привет всем!

Давно я здесь ничего не писала. Пандемия изменила всю нашу жизнь и ход событий. Home office, удалёнка, маски, вакцина, локдаун, ограничения на встречи, закрытые магазины, рестораны, кафе, не функционирующие фитнесс центры, бассейны, сауны - всё это стало каждодневными понятиями, знакомыми всем в самых разных странах мира.

2020 год был не очень положительным. А точнее сказать - совсем отрицательным. Кроме всего прочего я летом лежала в больнице, в общей сложности была 6 недель на больничном. Только после выздоровления осознаёшь, что вновь удалось вписаться в повород судьбы и просто выжить. "Жизнь продолжается" - это девиз! ))) Пришлось отгуливать 300 ранее наработанных часов, понедельник и пятница у меня была Kurzarbeit, на фирме стали некоторым сотрудникам предлагать деньги за то что бы сами ушли, оффициальные увольнения намечены на следующий год. У знакомых накрылся малый бизнес. Когда муж делал налоговую декларацию, то грустно шутил: "Мне бы столько денег зарабатывать не посещая работу". Как бы там ни было, но в 2020 году мы снова были в Дании в отпуске.

Основная проблема всей ситуации - мне катасторофически не хватает нормального общения. Я как в узкую клетку посаженная птица с широкими крыльми. Вся работа перешла в виртуал, на фирме я бываю 2-3 дня в месяц, поездка туда - событие. Вся социальная жизнь остановилась. 

Я, три месяца назад, может-быть как и многие другие люди завела канал в YouTube просто для общения. Уже есть более 50 коротких роликов. Никаких стремлений достичь огромного количества подписчиков у меня нет. Я просто хочу познакомиться с положительными людьми и желаю всем, и себе в том же числе, приятного времяпрепровождения, раз уж всё переселилось в виртуал. 

Хочу поделиться ссылкой на мой канал:

https://www.youtube.com/channel/UCQ_lSVB69i3a3t6p4d4Ap4g

А вдруг кто-то зайдёт, будет смотреть мои короткие видео и у нас вновь возобновится контакт. Приглашаю всех поактивничать в комментариях и подписаться. 

Темы "Города"

"Кухня":

"Книги":

"Природа":

и многое другое... 

Ваша Наташа

 

🧑‍🍳 Rindsrouladen. Говяжьи рулады

Давно хотела написать этот рецепт, т.к. говяжьи рулады являются немецкой мясной классикой, но сделав фотографии отложила эту затею, т.к. мне подумалось, что вид сырого мяса может вызвать у некоторых людей не аппетит, а обратную реакцию. Сегодня решила всё же обратить внимание читающих мой блог на то, что с готовкой многие домохозяйки имеют дело ежедневно, т.е. и с сырым мясом – это жестокая реальность. В Германии на сырое мясо не просто смотрят, но и часто едят в виде тартар, карпачио, хакепетер. Опять отвлеклась. Рулады по русски можно назвать рулетками, на Украине есть слово крученики. Скручивать можно в ролик всё подряд и индюшатину, и курятину, и свинину, начинки тоже самые разные и из фарша, и из овощей, и из грибов. Я опишу самый что ни на есть классический вариант. Тонко порезанная большими пластами говядина, не знаю с какого места, продаётся у нас у каждого мясника. Я никогда не покупаю в супермаркете, т.к. они там скручены в упаковке и я не знаю какого размера куски и приходится комбинировать одну руладу из двух кусков... Короче, это мясо разлаживается на рабочем столе (не на компе, на кухне!) солится, перчится, смазывается горчицей, потом равномерно разлаживаются следующие порезанные ломтиками составляющие: копчёное сало, лук, солёный огурец. 

Что внутри

Всё сворачивается в ролик и закрепляется кухонными иголками (Rouladen Nadeln), если иголок в хозяйстве не водится, можно взять кухонный х/б жгут. 

В сыром виде

Всё обжаривается в растопленном масле и заливается бульйоном, тушиться примерно часок до готовности. Точное время назвать сложно, всё зависит от мяса. Большое внимание уделяется подливке-соусу, который получается из жидкости в которой всё тушилось, в этот соус можно позже добавить сливки или сметану, лаврушку, можно сгустить чуток крахмалом или коричневым Mondamin_ом. Вы спросите: вкусно? – дело вкуса, помню мою первую реакцию, я пальчики не облизывала, но и обедом не давилась. Для меня это было чем-то новым из известных мне продуктов. Удобно если в доме гости – с вечера приготовил на завтрашний обед и нет мороки. Сервируется всё с картофельными клёцками и голубой тушёной капустой.

Говяжьи рулетки

Последнюю фотку я стырила с интернета – спасибо автору, т.к. вспомнила, что хотела сфоткать, когда уже всё съели. 

 

06.10.2010

 

Десять лет спустя, в конце 2020 года, я сняла видео как готовить такие рулады и решила актуализировать этот пост:

 

 

Приятного просмотра! Может вы приготовите эту немецкую кулинарную классику для ваших гостей. Пишите ваши отзывы в комментариях. 

 

Вірус корона

Чи варто щось писати про корону? Про вірус який так неочікувано та безповернено змінює наше життя? Ми свідки великих подій, позитивних і негативних, тож мабудь і є сенс зафіксували все що бачимо зараз і як усе переживаємо.
Майже вже чотири неділі тому на роботі ввели особливій стан. Позаклеювали автомати з водою, у столовці напочатку ввели зміни, оставили тількі по 2 стільця біля одного столу, де при нормальному становищі сідів весь відділ, поставили таблички дотримуватись 1,5м відстані. Через неділю відмінили теплі обіди, залишились тільки салати у пластикових закритих коробках та теплі бутерброди. Ніякого самообслуговування. Виробництво також розділили на зміни, зробили меж змінами велику паузу в годину. Ніхто вже не передавав робочі місця. Посилили гігієну. Треба було дезінфікаційною рідиною протерати мишки, столи, клавіатурі, геть станки і машини. Пів нашого відділу відправили у homeoffice. Почалась епоха планьорок і meetings по скайпу. 
Мені вже заборонялось прямувати у цех, щоб роздивитись нові деталі. Їх виносили у подвірря заводу, клали на асфальт і відходили на 5 метрів. А потім підходила я і роздивлялась все що хотіла оцінити. А іноді надсилали тільки фото. Я у цей час ще їздила на роботу у майже пустих автобусах і поїздах.

Піша частина дороги на роботу теж наводила депрессію плакатами і пустими вулицями.

Діти вже не ходили до садочків і шкіл. Білети на проїзд у міському транспорті не можливо було купити: хто мав проїздний, той і підтримував фінансово роботу міського транспорту. Підійти до шофера ближче чим за 2м не дозволялось, передні двері залишались зачиненими та перекресленими стрічкою.

За неділю у нас звільнили одну коллегу. Вона працювала у нашій команді вже 2 роки, дуже приємна дівчинка, але ж не мала контракту від нашої фірма, тільки через посередника. Звільнені люди йдуть тихо, з камнем на душі, та комком у горловині. Нашу співробітницю ми не змогли геть обійняти. Але ж  кожний робітник підняв бокал перед монітором, подякував за хорошу роботу і побажав їй лучших часів: може ще повернешься в наступному році. А шеф розповів як було тяжко знайти гарний букет квітів у квітні місяці 2020 року, тому що всі магазини флористів вже були зачинені. Після неділі праці вдома, я знову війшла на роботу, але ж вже не їздила поїздом, тому що повідміняли майже всі поїзди. Пустий вокзал у пікову годину.

Чоловік відвозив мене кожного ранку, ввечері поверталась приміською електричкою. Неділя перед Великоднем була короткою, в п'ятницю вже святки, у вівторок брала відгул. В останній день перед святами об'явили, що фірма повністю зачиняється на 2 неділі.
А потім через ці 2 неділі в мене повинна була починатись відпустка. Ми мріяли у цьому році відвідати Канаду: Торонто, Оттава, Квебек Сити, Монтреаль, Калгарі, Кенморе, Венькувер...Чи здійсниться колись? Чи вже ніколи? Сьогодні туроператор вже повернув заначку.
Поки що пройшло півтори неділі після Великодня. Кожний день ходили по лісу, кілометрів з 6-8, жахалися від людей, вони від нас. Багато солнця, весняні квіти, пташки співають як скаженні, але ж бачили і природні рани, які залишив останній смерч.

 

Занадто посилилось спілкування з допомогою скайпу. Хто десь загубився у житті, всі знайшлись у ці дні.
Заросла волоссям, перукарні ж закриті. Бути в ізоляціі для мене є не таким страшним становищем, як безсилля і незмога привести свою голову в порядок. Сльозно просила чоловіка мене підстригти. Він дуже боявся критики після стрижки, каже "аж руки тремтіли". Результат не паганий, як для майстра-початківця, дивіться. Це фото навіяло на мене ще більше негативу - цей сивий волос, миттю пролетівше життя.
Ще до початку короновірусної заварушки, може за день-два мій син з подружкою полетіли у Таіланд. Гадали що вирвалися. Не мали відчуття глобальності проблеми. Він висилав світлини гарної риби з Ко Самуї, фоткав бунгалов де розмістилися, бассейн, джунглі. А потім було повідомленні з мінистерства: люди, ноги в руки і додому! Дві доби у різних аеропортах Азії. Швейцарія вже не приймала німців, вказівки перевели на Берлін. Яке це було щастя коли вони знову були у Німеччині! А не обняти, не приторкнутися, дістанція, карантин. Машину прийшлось забирати в Швейцарії.
На сьогодняшній день у нашому місті 513 хворих на корона вірус, 6 людей померли. На нашій фірмі 10 хворих, 7 робітників вже перехворіли. З понеділка скрізь вводять маски. Була сьогодня в місті, повідкривали деякі магазини. Заходити до приміщення можна по 2 персони, черги людей вздовж вулиці на відстані 1,5-2 метри один от одного. Дефіцит гуми, щоб шити маски.
Що усім побажати? - Будьмо оптімістами. В Німеччині вже почати тести на прививку.

 

"Сидіть вдома, трумайтесь всі разом! Мийте руки, заспівайте рази з 2 Happy bithday! Ніяких цьомок та обийм, але ж частіще посміхайтесь один до одного! Ніякої паніки, не запасайтесь їжою, допомагайте один одному!"

🇦🇹 Вайзенсеє. Weißensee.

Рік майже закінчився. Пройшов останній робочий день. Відсвяткувались всі корпоративні вечірки. Нарешті можна виспатися зранку і згадати ті моменти року, які не попали за недостачею часу у блог. Остання перерва перед різдвяними днями в роботі була на жовтневі свята. Ми давно мріяли побувати у Австрії на одному озері з назвою Вайзенсеє (Weißensee), але ж завжди була якась проблема знайти ночівлю: всі можливості були завжди заброньовані. Що ж це за таке туристичне місце, що туди не попасти? Вже дорога навіювала на філософськи думки.

Ранок зустрічав нас туманами, які висіли білою ватою над водою, але ж вже через годину-другу все розвиднювалось і починався сонячний день.

 

Перша прогулянка вздовж озера визвала багато емоцій побутового характеру. Кожний будинок облаштован для гостей. Три населені пункти знаходяться на пагорбі, всі мають вигляд на воду. І у кожного є свій приватний пляж і пристанок. У маленькому човневому гаражі дві байдарки, весла, лежаки. Все що треба. Це нічого, що ми приїхали у жовтні, нам вручили ключи і будь-ласка, люди, продовжуйте літо якщо маєте на це настрій. Я бачу у світі багато довіри, а там вона була нескінчаєма.

Згадався мені і трьох колісний безкоштовний електро велосипед біля супермаркету. Купив продукти, загрузив у кошик поперед велика, довіз до апартаменту - відвези і постав велосипед знову при вході у супермаркет. Ходили ми по вулицях і дивувались дрібницям.

А потім вечір таємничо спустив тінь на узбережжя і настала ніч.

Наступні два дні ми мандрували пішки і на човні. Дороги були небезпечні.

І вода була внизу метрів з 400, і під ноги треба було дивитися.

Люди там не тільки живуть туристичним життям, вони ще не забули своє коріння: рибальство та сільсько-господарські вміння.

Ми були у цьому місці майже у останні дні сезону. Зачинялися до зими всі ресторани, бутики,  маленький супермаркет і єдина пекарня, про яку є приємна згадка. В усіх трьох селах був так званий пекарській сервіс. У кожній хаті, готелі, апартаменті стояла поличка на якій були розташовані кошики з списком булочок. Замовляючи випічку на сніданок, гості ставили гачок і кількість. З 6 годин ранку пекар заїжджав в усі домівки і клав у кошик замовлення прикривши кухонним рушником з льону. Розплачувались на прикінці відпочинку у хазяїв в яких ночували. Ми ще кожний день купляли у того пекаря собі шматок тортика, усолоджуючи наше життя. Від австрійської кондитерської продукції не можливо відмовитись.

Гуляючи по альпійських просторах бачили диких тварин і розворочені бджолині дикі вулики. Пофарбовані осінніми кольорами дерева, зачинені на зиму дерев‘яні хліва.

Ми кілька разів піднімалися на гору навпроти, тому що підйомник був для нас безкоштовним. Зачаровував вид озера і з іншого боку, кололо у серці коли бачили вироблені дерева майже до словенського кордону. Геть веселка не могла позитивно сприяти похмуристі цього видовища.

29 вересня 2017, з добрим прибутком закінчився сезон, а потім 10 хвилинний вітер повалив ліс. За ці 10 хвилин кожний двір загубив приблизно 30 тисяч євро.

Це ще один куточок світу де приємно знаходитись і хочеться повернутись знову і знову.