🇩🇰 Датський записник

Якщо не знаходиться часу описувати думки, то треба хоча б помічати пункти на мапі, щоб були спогади. Як я вже писала, ми об'їхали всю Данію. Друга ночівля, цілу неділю була у регіоні Ямабухт, вздовж річки Слетте у приватному подвір'ї. Я не в курсі що ця назва Ямабухт означає датською мовою, але ж дієслово jammern  німецькою це плакати, страждати. Узбережжя плачу. Чи Північне море завжди плаче, чи нескінченні війни викликали таку асоціацію і назву. Як би там все не звали, сьогодні це куточок де живуть самі найщасливіші люди світу. Ми виходили з будинку, на терасі нас зустрічав песик і котики. До моря було 2 км по чудовому лісу, а ми йшли не на пряму, а вздовж і поперек тому що було якось неймовірно, находили в перший день майже 5 км, поки вийшли до моря. Було таке враження, що це дика природа, але ж мі бачили і лавочки, і шлагбауми, і  містки, і зупинки для велосипедного і кінного спорту. Ліс був живий, багато птахів, різноманітних дерев та й найважливіше - грибів. А коли підходили ближче до води беріг був усипаний обліпихою.

 

 

 

Коли чоловік телефонував з батьками, а ті питали чи дійсно все дорого в Данії, ми відповідали що не в курсі, ми їмо вже третій день гриби. Я також баночку насушила. 

Море було приємним. Запам'яталася назва одного готелю: Svenklovene. Свині копита. Якщо дивитися з моря, то після пісочного пляжу узбережжя має форму копит.

За неділю ми зробили декілька виїздів до різноманітних пунктиків, наприклад, до тої вежі маяку, яка колись стояла далеченько від берега, а море все більше відмивало пісок, тому був ризик, що вежа впаде в море. Вітер вибив вже вікна, в ній ніхто не жив, не працював. Тож це історична пам'ятка Данії. Вежа стала відомою кілька місяців тому - її перемістили. Якісь дільці пропонували зробили все за декілька мільйонів євро, а місцевий фермер сказав, що мені досить і 700 тисяч. Ми застали цю башту ще на старому місці. До неї як паломники йшли сім'ями, старе і мале.

 

Іншою поїздкою була точка зливу вод  Північного моря і Балтійського, місто Скаген (Grenen - Skagen). Як у фільмах про появу інопланетян, люди були заворожені, майже зомбовані і йшли у воду до останнього кроку поки на почне замочуватись одяг. Хвилі плескалися з ліва і права. Кожний тримав і руках свою мобілку. Цей куточок Землі 200 років тому ще не існував.

 

Йшовши пішки від автопарковки ми зустрічалися с привітливими тваринами:

 

На автопарковці багато людей були розгублені. Автопарковки у всій країні безкоштовні, а у Скагені прийшлось платити, та не готівкою, а кредиткою. В кого не було кредитки, розводили руками. 

 

 

По дорозі "до дому" я зупинилася і зробила фото як виглядають фермерські поля. Це не тільки злаки, це рамочка по периметру з польових квітів, соняшників, маку. Фото не саме чудове, але ж ідею ви зрозуміли.

 

День пізніше ми  роздивлялися білі будинки у рибацькому селі Nr. Vorupor та були у Stenbjerg.

Наступного дня з'їздили у місті Аальборг (Aalbоrg).

 

 

 

Покинувши нашу домівку на Ямабухті, ми по дорозі зробили трьох часову зупинку у замку Едесков (Edeskov Slot)

 

 

 

Третя і остання ночівля була біля Steven Klint. Це був цілий будинок у нашому розпорядженні, з пральною машиною і сушкою, меблі з IKEA, крісло-качалка, гамак, але ж без телевізора. Білі крейдові височенні скелі. Хотіли пройтися кілька кілометрів вздовж балтійських хвиль, вже через 200 метрів розвернулися назад. Камінці там не плоскі, а  відполіровані з допомогою крейди як кульки підшипника. Рухалися потім зверху серед кущів шипшини.

Була у нас і денна вилазка до Копенгагену. Місто як місто, заповнене туристами з усього світу. У Копенгагені пришвартовуються круїзні кораблі. Натовп - не передати. От у самому історичному центрі і лікті не допоможуть. Як люди у цих будинках живуть - мені не зрозуміло.

 

Дуже багато молоді мають такий собі coole вигляд, навушники, задертий ніс, майже наглий вираз на лиці з темними окулярами, та великий пластиковий кульок у руках - вони збирають пластикові пляшки та алюмінієві банки.  На тарі можна не погано заробити. Одна пляшка 2-4 крони, 2-3 пляшки - це один євро.

 

 

 

 

 

Мене трошки вразило метро. Повністю скляна стіна. Двері розчиняються тільки як під'їде поїзд. Поїзди без людяного управління, без водія, все автоматично. Можна сісти перед лобовим склом в дивитися на рейки. Не тісно як в Парижі, не розмальовано графіті як в Берліні. Я хотіла зробити фото, але ж там все відображувалось і мені не вдалося щось зрозуміло зафіксувати.

 

Вздовж Mons Klint нам вдалося пройтись чимало кілометрів. Там теж високі крейдові скелі. До них чимало сходинок. Скрізь написано що небезпечно, але ж молоді дуже багато і якісь кіношники знімали якусь телевізійну стрічку.

 

 

Останньою станцією було містечко Roskilde, українською Розкілле. У місті стоїть головний собор Данії, усипальниця всіх датських королів і членів їх сімей. Були й там королі у яких померли всі діти, один за одним. Людське щастя, це не гроші і корона на голові.

 

У цьому соборі ми провели майже три години, епоха за епохою.

 

 

 

 

 

 

Останній король не захотів бути похованим разом з предками, йому зробили гробницю на свіжому повітрі. А сьогоднішня королева Данії Маргаретте вже побудувала свій надгробок. Про це можливо подивитись невеличкий фільм. Мармурова біла скульптура залита склом.

У королеви у цей собор свій вхід.

Які датські слова залишились у пам'яті? Til salg - продається, таке враження, що там кожний двір (Gaard) продається і Hjertestarter - серце стартер - Дефібрілатор. Там живуть, на повні груди.

Утілізаційне рукоділля. Проект кошик.

Мене чомусь зовсім не приваблює зробити своїми руками якусь річ з нових матеріалів, все нове можна купити. Навіщо витрачати час? Хай з нового роблять професіонали, вони цьому вчилися. Може такий висновок має коріння у моєму дитинстві. Коли я вчилася плести, вишивати, шити мені нової вовни і нових тканин спочатку не довіряли, «перешивай щось беушне», «вчись», «розпусти от той светр якщо хочеш довгий шарф», «хочеш навчитися в’язати носки - он там лежать маленькі клубочки». З гумором згадую яскраво червоний светр с трьома коричневими смужками на рукавах, тому що Adidas почав блимати на екранах телебачення і круто було мати одяг с трьома смужками - все вив’язувалось самостійно, геть адідасівські смуги. Знав би про це в той час Адольф Дасслер, потрапила б за сьогоднішніми законами за грати. Я носила той светр з задоволенням коли восени нас посилали від школи у колгосп збирати кукурудзу, соняшники, огірки, помідори чи цукрові буряки. (Згадується з посмішкою).
Десь на YouTube натрапила я нещодавно на проект „Basket“. Там той „basket“ робився з нової вовни, але ж виглядав як з старої. Мені дуже сподобалась ця ідея зібрати всі залишки вовни, все що колись розпускалися і починалося, скрутити в товстенький меланж і пустити на вив’язування гачком такого собі кошика для різноманітних речей. Скільки вільного місця з’явилося у шафі! Гачок був товщиною 10 мм. Кольори без логіки, що знайшлося.

На початку я обв’язала одну петлю 8 раз нормальними стовпчиками. Потім кожну петлю пров’язала двома, стало 16 петель, наступне коло один стовпчик пов'язувався одним стовпчиком, наступний двома, тобто третій ряд це 24 петлі, четвертий ряд 32, п’ятий це 40 петель і в тій же прогресії до 80 петель на коло. Практично я робила  не коло, а восьмикутник.

 

Подальше без добавок плела циліндр та на якомусь рівні зробила повітряні петлі для ручок.

 

В цей кошик можна зібрати різне барахло. Зараз я скрутила пледи, вклала їх у цій кошик та поставила біля дивана - незабаром настане зима. Чи всі дитячі іграшки теж можуть знайти порядок у одному місті.

 

Другий кошик придумався з білого трикотажу. Мене і тут супроводжують смішні згадки з дитинства, коли ми всі старі речі збирали у мішок, а батько відносив той мішок до гаража, щоб мити автівку. Час від часу він діставав з мішка бюстгальтер і питав нас: як цим виробом мити лобове скло?

Так от, я відрізала від двох чоловічих попраних, але ж вже стареньких майок бретельки, та може ще з 5-7 сантиметрів нижче під мишками. Чоловічі майки не мають збоку швів, тому розрізати їх можна по кругу як спіраль. Потім стрічку треба потягнути трошки і ново зроблена бавовняна пряжа готова і чимось згадує махрову структуру. Принцип плетення той самий, крючком 3 мм я зробила десь 6-8 петельок, першу і останню пров’язала в 4 петлі, всі інші одна в одну. Зробилося не коло, а овал. Потім розширювала кількість петельок тільки на кінцівках.

 

 

 

Як вам результат? Я маю багато мила, тому що купляю його майже скрізь, у всіх країнах. Але ж колекцій не роблю, воно переводиться, чи йде комусь на маленький презент з Прибалтики, Португалії чи Греції. От туди я склала зараз мило і поставила на полку, як ароматизатор кімнати. Золота стрічка була колись на коробці від шоколадних цукерок.

See Alpensee

Хочеться заголосити: осінь зупинись! - Я ще не встигла написати про літо. :)
Літо було дуже робочим. Я якось у тому стресі кажу чоловікові, що треба  зупинитись хоч на хвилинку, дійсно відпочити хоч день, відключитись, бо дах поїде. "Сідай у машину, бери воду у рюкзак, гірські палки і черевики з альпійською підошвою".
Поїхали ми до країни, вона в нас тут за поворотом, де люди йдуть на зустріч і посміхаючись кажуть "Грюці!". Чомусь було смішно, в Австрії кажуть "Сервус!", у нас у Верхній Швабії "Грюс Готт!" - все у радіусі 100 км.
Доїхали ми до одного альпійського містечка, здивувалися кількості машин на паркінгу, невже ж у всіх дах їде? А потім я питаю: як озеро зветься? (Озеро німецькою - See) - Альпенсее. Я розумію, що воно альпійське, а зветься як? - Так і зветься Alpensee. Отже See Alpensee / Озеро Альпенсее, Швейцарія.
На початку йшли вздовж річки, потім ривок 200 метрів в гору, а потім підйом на верх по трошки, крок за кроком. 

 

До озера йдуть сім'ями, штовхають вперед стареньких батьків на інвалідних візках і  дитячі коляски, гордо рухаються з собаками на поводку. От як двигати назад - кожний вирішує сам. Можна і на вершині гірського масиву, можна по краю прірви, можна і спуститися у долину.
По дорозі ми зустрічали королев і принців гір, які зробили своєю молочкою цей колись бідний регіон одним з найвідоміших сирних територій світу.

 

 

І колись, через годинку-другу ми побачили дзеркало озера

 

 

Його бірюзу

 

В горах завжди є присутність вирі у Бога, людина не хоче залишатися з своїми думками наодинці. Церква чи капличка.

 

Пізніше на скелі: "Починайте з серцем. Мир скрізь з Богом, тому що Бог - це мир". Нікідус фон Флює. Доброту демонструйте - насилля переборіть - майте щастя у серці- живіть з радістю.

 

Там вражають простотою  квіти, могутністю коріння і величністю ліс 

 

Колись дійшли ми до сироварні, вистояли в черзі за шматком дорогущого сиру, але ж були чомусь такі щасливі, як діти. Кава, молоко до кави, печиво було безкоштовним.

 

 

 

Каченя по спішки веслувало до матусі

 

 

Щось таке добротне є у цих будівлях, наче вічне. І людей туди тягне з усього світу.

 

 

 

А потім ми по трошки почовгали в гору. Добре що взяли с собою палиці, а то б мабуть прийшлось би визвати гелікоптер.

 

От така вона Аппенцелер ланд.