Я дивлюся, що у моєму блозі під відміткою "Кухня", чи "Рецепти" одні супи. Це те, що дуже рідко буває на нашому столі. Не знаю чому. Є така німецька думка, що суп - це "аrme Leute Essen" - їжа бідніх людей, що це тільки вода у шлунку. Дурниці це все - суп, це святе. А старовинні супи, це перевірена віками добротна страва.
Коли мої домашні просили зварити французьський суп з цибулею, я не погодилась до тих пір поки не покоштувала його у Парижі.
Там він був аутентичним, дійсно французьским, рустікальним, а не інтерпетацією чогось кимось.
Дома я готую його так: піджарую на сковордці трохи шинки чи дрібно порізаного кубиками сала, беру на 2 персони 3-4 середні цибулини, ріжу вздовж, та підсмажую їх на тому салі, солю та трохи підсолоджую цукром, потім припорошую мукою, десь чайна ложечка, перемішую та затушую усе одною склянкою білого вина (не ріслінг, а щось по солодше, сірий монах, наприклад). Потім усе відправляється у кастрюльку, заливається десь літрою бульйону, коли немає дійсно натурального вареного бульйону піде і якийсь із інстанту (кубик), перчу та кладу лаврушку. Потим, це важливо, включаю на 220°С духовку. Супчик вариться на плиті десь 15-20 хвилин. За цей час роблю невеличкі грінки з баґету, білого хліба, чи як цей раз тост-хліб підсмажую у тостері. Цей теплий хлібчик пензликом помазую часничною олією (суміш часнику і олії). Тру на терці твердий сир.
Коли суп зварився, розливаю його в воґнестійкий посуд, зверху кладу грінки и посипаю сиром. Потім усе відправляється у духовку та запікається хвилин 10.
Суп дуже ситний, каллорійний, гріє тіло і душу, підходить більше до зими, чим до спекотного літа, алеж якщо засвербіло-захотілося, то нічого мене від нього не втримає. Після варки та запікання можна і вентилятор підставити на кухні для охолоди духовки.
СМАЧНОГО!
Коли мої домашні просили зварити французьський суп з цибулею, я не погодилась до тих пір поки не покоштувала його у Парижі.
Там він був аутентичним, дійсно французьским, рустікальним, а не інтерпетацією чогось кимось.
Дома я готую його так: піджарую на сковордці трохи шинки чи дрібно порізаного кубиками сала, беру на 2 персони 3-4 середні цибулини, ріжу вздовж, та підсмажую їх на тому салі, солю та трохи підсолоджую цукром, потім припорошую мукою, десь чайна ложечка, перемішую та затушую усе одною склянкою білого вина (не ріслінг, а щось по солодше, сірий монах, наприклад). Потім усе відправляється у кастрюльку, заливається десь літрою бульйону, коли немає дійсно натурального вареного бульйону піде і якийсь із інстанту (кубик), перчу та кладу лаврушку. Потим, це важливо, включаю на 220°С духовку. Супчик вариться на плиті десь 15-20 хвилин. За цей час роблю невеличкі грінки з баґету, білого хліба, чи як цей раз тост-хліб підсмажую у тостері. Цей теплий хлібчик пензликом помазую часничною олією (суміш часнику і олії). Тру на терці твердий сир.
Коли суп зварився, розливаю його в воґнестійкий посуд, зверху кладу грінки и посипаю сиром. Потім усе відправляється у духовку та запікається хвилин 10.
Суп дуже ситний, каллорійний, гріє тіло і душу, підходить більше до зими, чим до спекотного літа, алеж якщо засвербіло-захотілося, то нічого мене від нього не втримає. Після варки та запікання можна і вентилятор підставити на кухні для охолоди духовки.
СМАЧНОГО!
18 коментарів:
От якби скуштувати десь цей суп, щоб зрозуміти, яким він повинен бути, а тоді вже й готувати:))
Гарні мисочки! Наталя, я спочатку здивувалась, наче мій стіл, і скатерка, і підставки під тарілки такі самі))
От це і є моя філософія: по-перше скуштувати. Алеж якщо можливості немає, а інтерес підігрівся, то скажу, що вся ізюминка лежить у тій муці, якою припорошуеться смажена цибуля. Та мука робить с бульйону таку собі світло коричневу підливку з винним ароматом, це дуже добре гармонує з запеченим сиром.
Цікаве поєднання і технологія приготування.
Я люблю різні супчики,
Ну все! Треба просто взяти і приготувати! Діти наші під час медового місяця їли цей супчик у Парижі, доця казала, що смак неперевершений. Ясна річ, що вдома так не вийде, але спробувати варто. Дуже вдячна за рецепт.
Тетяна, я чомусь гадала, що ви цей суп часто варите, бо є у вас якийсь французький інтерес: мову вчите, історію країни знаєте, контакти маєте.
То звари коли діти дома, щоб вони сказали чи так смачно як в Парижі чи ні. Мій майже на 98 відсотків вдався, я все робила "на око", дві краплини вина треба було менше додати.
Була спроба його приготувати, ще дуже-дуже давно. Колишній свекор, знаючи моє захоплення, подарував мені книжечку французької кухні(1991р). Там є рецепт цибуляного супу, але, у моєму приготуванні він мені не сподобався.
Як буду мати вино, подібне як у Вашому рецепті,попробую приготувати знову.
Ця книжечка форматом з долоню, тобто, 1/4 аркушу А4 на 250 сторінок. Готувала тоді з неї ще декілька страв, але, чомусь жодна не сподобалася. Можливо, що тоді в умовах тотального дефіциту були відсутні різноманітні приправи та і інші продукти не завжди були доступними. А, родзинкою цього рецепту є, мабуть, вино і сир.
Дякую за родзинку, бо я зверху написала ізюминка (що поробишь з моїм суржиком?), а мала на увазі таємниця, щоб вдався.
Татьяна, мы уже когда-то общались на ты, но я прочитала в книгах моего родича, что до 1940-го года в украинском языке не было слова "ты", оно пришло с русскоязычностью, вот и пытаюсь если на украинском, то ко всем на "вы" обращаться.
Клас! Давно хотіла приготувати, а руки не доходили, тож перевірю твій рецепт)
Попробуйте! Мені сподобався.
Наталю, от і добре, звичайно на "ти".
Я не надто глибокий мовознавець ))))). Але, слово "родзинка" мені дуже подобається звучанням. )))
А я бачу великий стрибок у розвитку української мови за останні 20 років. По-перше з'явилося багато нових слів, наприклад, хеликоптЕр почула рік тому вперше. Радію що нарешті усі підручники по електротехніці, аеродинамиці для вищіх навчальних закладів перекладаються на українську. Читаю спогади письменників 20-х років і бачу величезну мовну різницю. (Ці всі спогади мені колись мій родич висилав, він був упорядником їх книжок).
Дуже апетитно! Коли ми були у Франції в ресторані, з нами поруч сиділи росіяни та кілька разів замовляли цибульний суп.
Лена, ти найсправжнісінький мовний талант, вже і українську вивчила! Бачишь, деяким людям сподобається цей супчик, деяким не дуже. Ті росіяни, що сиділи поруч, мабудь на смаженій цибулі виросли, це для них смак знайомий з дитинства.
Я, звичайно, не вивчила українську. Просто він дуже схожий на російський. До речі, я люблю смак смаженої цибулі, але перестала їсти цибулю, бо він викликає у мене спучування живота.
Тільки не смійся. В український мові люди ніколи не соромилися називати речі своїми назвами. Наприклад, пиріжки з цибульною начинкою та яйцем так і звали: пиріжки з пердунцем. Це звичайно не літературна назва, алеж у сільських умовах кожний знав чим начиняний пиріжок.
хехе
ничего себе "Тільки не смійся"
очень даже СМЕШНО!
хаха "пиріжки з пердунцем" гыгы
я люблю и салат з пердунцем, и блинчики з пердунцем
...
только, правда, ПЕРЕСТАЛА кушать такие ПРОдукты, потому что очень беспокоят ПЕРДЛИВЫЕ дела(((
кстати, на чешском вода с ГАЗОМ - это ПЕРливая вода
Дописати коментар