5 липня під час бойових дій на території Луганської області загинув 41-річний працівник Ладижинської ТЕС Ігор Воловенко.
Про це Lada.FM повідомили у прес-службі підприємства.
Боєць
був призваний до лав Збройних сил України 13 липня 2015 року
Гайсинським об’єднаним районним військовим комісаріатом. Служив у
розвідувальній роті. Підрозділ Ігоря Воловенка дислокувався в районі м.
Попасна Луганської області.
До
мобілізації Ігор Воловенко 22 роки працював складачем поїздів 5 розряду
паливно-транспортного цеху Ладижинської ТЕС. Проживав у селі
Новоселівка Гайсинського району Вінницької обл.
Загибель Ігоря Воловенка стала неймовірним горем для дружини та двох дітей, а також для всього трудового колективу ТЕС.
«Ігор
був надзвичайно відповідальним працівником, виконавчим та працьовитим.
Прекрасна людина, наставник. Всі новачки навчалися саме в нього, адже це
був наш найкращий працівник. Він вмів розказати і показати, і знайти
підхід до кожної людини. А для друзів і колег по роботі Ігор був
справжнім другом, на котрого завжди можна було розраховувати у скрутний
час. Він був прекрасний сім’янин – виховував доньку та сина. Це трагедія
для усіх нас. Війна забирає в нас кращих людей, котрих ми любимо і
котрими пишаємося»,– говорить заступник керівника паливно-транспортного цеху Леонід Платонов.
Як
прес-службі підкреслили, що компанія ДТЕК та гуманітарний штаб
«Допоможемо» Ріната Ахметова нададуть допомогу сім’ї загиблого
енергетика.
6 коментарів:
Боже, знову загибель Воїна.....
Царствіє небесне загиблому. Сил рідним все це пережити. В нашому місті що не місяць, то похорон воїна.
Зову діти без батька залишилися, знову батьки осиротіли, знову жінка залишилася вдовою... Я ненавиджу усіх хто цю війну почав, хай їм наступить найстрашніша кара, хай будуть вони на віки віків прокляті.
Пишуть що все затихає, що немає так багато смертей как у 2014-15 роках. Кожна едина смерть на війні це забагато, сердце болить за кожного. Лена, у мене стільки ненависті, я не знаю як її подолати.
Аби ж то... затихало... щодня майже
Пишуть один-два за сутки, а хоронять так часто і так багато, чи то просто так боляче людям, що вони про одного заґадують багато разів та скрізь і з'являється таке уявище, що цім смертям немає кінця.
Дописати коментар