Паланга, Клайпеда і Куршівська коса

Нам Латвія запам'яталася чудовим настроєм, свіжим повітрям, блакитними морем і небом, тому повернувшись додому ми вирішили в наступну відпустку, це вже весною 2019 року, знову полетіти у Прибалтику. У листопаді 2018-го шеф наказав повносити в табличку дати вільних днів. Майже одночасно з підписом цієї відпускної таблички були у інтернеті заброньовані квітки на травень в Литву. Ми знову летіли через Ригу, а потім на пропелерному літаку ще кілька хвилин до курортного литовського містечка Паланга. Яким позитивним був цей короткий переліт - не передати, ми летіли низько, а під нами нескінченні ліси, справа синя вода з сріблом хвиль, внизу хутори, озера, будинки, автівки на рівненькій дорозі.
Ще в Німеччині, коли ми шукали ночівлю на перші 5 діб, то натрапили на одну нову чи відремонтовану віллу жовтого кольору, з блакитним (чи сірим) першим поверхом. Я кажу: правильний дім, як для мене! Там і зупинилися.

Коли з гумором розказали власникам чому ми саме в них вирішили ночувати, то вони розсміялися, тому що ми перші години розмовляли англійською і прилетіли з Німеччини. Не очікували від нас такого зв’язку рішень, мого походження і фарб. Але ж у цій розмові  була і інформація про те, що в Паланзі є ресторан з українською кухнею. Пройшовшись по берегу моря, ми вишли у центр містечка і гадали що о 17-ій годині будемо в тому ресторані перші і на одинці - де там! - прийшлось ще з півгодини чекати поки звільняться міста. Я покуштувала грибну юшку «від куми», закусила дерунами начиненими сиром, випила дві склянки компоту, мій чоловік борщ запивав горілкою з перцем, смакував вареники з вишнями і сметаною, коштував львівське пиво. Ледве встали з-за столу. Чоловік зробив висновок, що все гаразд, будемо сюди приходити кожний день. Чуєш, чоловіче, може ми не в ту країну прилетіли?

Литва дійсно всім своїм проявом підтримує всі події які сталися в Україні останні роки, ми це спостерігали на протязі всього часу не раз. От так почалася наша подорож по Литві. План був побути 5 днів у Паланзі, зробити денну вилазку у Клайпеду, і день у Свентой, потім взяти на прокат машину і відправились на Куршівську косу.
Палага дуже чисте приємне містечко з новісінькою інфраструктурою, з гарним парком. З новим 600 м довгим містком над морем, а перед містком лавочки.

 

 

 

Гості міста сидять на лавочках, вдихають повітря і дивляться на прибій як у телевізор. Центральну вулицю ми назвали Баламан, це балаган як на Майорці з різноманітною музикою, солодощами, розвагами і сувенірами. Від рибі, морозива, кави, кукурудзи до бурштину - все можна купити тільки треба мати бажання.

 

 

Клайпеда була холодною, вітряною. Мені чоловік весь час розповідав моменти з історії наче він жив у ту епоху, як місто колись звали Мемель, як мешканці міста з радістю зустрічали Гітлера, як після війни німецьке населення вимушено було стати біженцями

 

Але ж зараз не виникло в мене такого враження, що мешканцям Литви хотілося би бути часткою Німеччини - незалежність свою вони цінують. Там багато артефактів, суміш архітектурних стилів, порт, коротко кажучи - не курорт.

В Клайпеді ми їли в ресторані "Пасаж Фредерика" (Friedricho pasažas), тяжка, на пів німецька кухня: цепеліни, великі голубці, морс... У назві почувалося німецьке коріння.

Свентой був пустим, за радянських часів все узбережжя було утикане будиночками на 6-7 квадратних метрів, турбази заводів і фабрик. Зараз це покинуті території у моря. Одна центральна вуличка з столовками. Вразила велика церква, здоровецька, новенька, простора!

На Куршівскій косі ми пробули чотири дні і три ночі. Багато ходили пішки. Ночували у місті Ніда. Наїлися судака.

 

 

 

Долина тиші.

 

 

Після Куршінівської коси повернулися у Клайпеду в продовжили подорож по материковій Литві.