Темы

середу, 28 вересня 2016 р.

Якщо ти нарікаєш на життя...

Якщо ти нарікаєш на життя,
Тобі здається, що усе погане,
Згадай - на цьому світі є дитя,
Яке ніколи не побачить мами.

Можливо ти сумуєш щохвилини,
Тебе тривожать болісні думки?
Згадай, що десь на світі є людина,
Яка живе без ніг або руки.

Якщо тобі буває часом важко,
Дірявлять душу сірі почуття,
Згадай, що десь дитина, наче пташка,
В важкій хворобі б'ється за життя.

Якщо буває ліньки щось робити,
Тоді лише задумайся на мить -
Хтось все життя лиш мріє говорити,
Комусь цей світ побачити кортить.

Якщо тебе заманює спокуса,
Щоб нарікати марно на життя,
Згадай тоді розп'ятого Ісуса,
Його страждання, біль і співчуття.

Якщо тебе обурюють проблеми,
Тоді подумай щиро, без вагань,
Скільки людей випрошують у неба
Хоча би день прожити без страждань?

(c) Руслана Дудич

Люблю я гарні наповнені думками вірші... 

7 коментарів:

Людмила Левина сказав...

Точно.
Сегодня и сейчас.

Natalija K. сказав...

Люда, я заметила, что народ стал как-то одновременно писать позитив, что дороги ремонтируются, зарплата вовремя платится, жильё строится, что у вас происходит в вашем населённом пункте, что видишь вокруг?

Тетяна Л. сказав...

У нас дороги ремонтируются, зарплата вовремя платится, жильё строится, детские площадки делаются, тренажёры уличные устанавливаются, а главное - молодежь расшевеливается!
В общем, жизнь кипит. Даже некогда в виртуале зависать, в реале дел непочатый край.
А ещё каждая семья старается облагородить свой дом, двор и около двора. Микроскопическими шажками, но мы упорно двигаемся к лучшей и цивилизованной жизни.
Если бы не война, я могла бы уже сказать - мы наконец начали жить

Natalija K. сказав...

Відповідь, яка пробиває у мене сльози, бо я дуже довго такого відчуття чекала, що хтось скаже: нарешті починаємо жити. Всі ми знаємо, що дорога ще дуже довга, та тяжко йти в гору, алеж напрямок правилний.

Elena Konoreva сказав...

Мабуть я не в тій Україні живу, як нічого не робилось, нак нічого і не робиться. Хіба що вулиці перейменували. Поруч з моїм будинком католицький храм, де годують бідних і нещасних, допомагаємо, хто чим може. Так от цієї осені нужденних набагато більше, ніж навіть весною((( Яке покращення?! За безкоштовним супом звертаються люди, які раніше добре жили. Всі наші знайомі економлять на всьому(((

Natalija K. сказав...

Ти все рівно не падай духом. І дякую що пишешь як є. Пройде ще місяць-два-три, десь та побачишь позитиви і рух з мертвої точки. У моєму місті дитинства є одне підприємство, не приватне, працює вже декілька десятиріч, у 90-х закривалося. То це підприємство платило якийсь податок 5%, за якусь срану монополію. За останні 2 роки міністерство поміняло (а зараз Achtung!) 11 директорів. Останнього за те, що виплатив усі борги людям с зарплати, та почав розбиратися що то за податок. Мабудь на якусь ще януківську криміналістику та сумнівні побори натрапив. Ти б бачила як люди за нього горою стали, які протести! Вже треплячка пройшла і це для мене сама найбільша перемога.

Natalija K. сказав...

Таня,чому ти вимкнула коментарі під твоїми постами. Я так радію коли ти пишеш вірші українською. Вмикай, будемо спілкуватися іноді.