Жовтневий парк в Умані

Рік поспішно крокує до закінчення. На початку жовтня я схаменилася - в мене ще 21 день відпустки. Купили поспішно квітки на один лоукостер до Київа (Wizzair), оплатили одну валізку, ніяких подарунків, оnline check-in вдома - це ще 16 евро зекономили, політ туди і назад обійшовся в половину, тоб-то на двох 320 евро, аеропорт блище чим Мюнхенський - тільки 78 км, парковка в три рази дешевша чим у Мюнхені. В Київі сказала чоловікові: "Хочешь зрозуміти як люди живуть - ніяких таксі, ніяких ресторанів, спустись на землю, починай лічити гроші і цінуй кожну копійку, і якшо щось не подобається - змовчи, не роби людям прикрощів". Мені було легше, я була в Україні 1,5 роки тому, у мойого чоловіка була перерва в 5 років, як зараз кажуть "був ще до війни". До автовокзалу з Жулян добиралися тролейбусами - сумма 8гривн, це десь 25 евроцентів. Тролейбуси стареньки, алеж чисті, працюють електронні табло, об'являють зупинки, є ще екзотіка останього століття - кондуктори і компостери, алеж рух цих тролейбусів можна прослідкувати на мобілці - скріз wifi, всі тролейбуси з JPS. Перевіряючими працюють вдвох тендітні жінки в униформах, а не амбали в 2 з лишнім метри. 2 Кави і 2 пиріжка з сиром - 35 гривн. Мій чоловік не хотів, начеб-то, алеж з'їв і мій пиріжечок - смачно - так і промовив українською. Потім їхали нормальним автобусом 290 км до дому, дорога поки ще погана. Ми були майже єдині пасажири хто в кассах купив квітки - інші домовляються з водієм, щоб було хоть трішечки дешевше. Шофер на наших очах башляє перевіряючему, а потім скоренько в дорогу. Я завжди пишу ціни і порівнюю їх з ранішіми поїздками (204 гривни - 6,5 евро), тоб-то стало ще дешевше. Взагалі раніше все в Україні нам було на відсотків 30-40 дешевше, а у цій мандрівці в рази, в 3-4.
А вдома тепло, пахне смачною їжею, покладені чисті рушникі у ванній кімнаті, нове мило, підготована постіль і тапочки.
Алеж відпустка є відпустка, скромно не вийшло. Сестра була також у відпусці, тому були і шашлики на дачі при холодному вітрі, і прогулянки, і піцерії і запрошення у гості, і салони краси... про все це може піздніше. Сьогодні про дендропарк у Умані. Ми дуже рано приїхали і в перші години, були майже наодинці з природою.

Вже в мене і слова закінчилися...

 

Хіба ж вони тут потрібні?

 

А потім були і відвідувачи і музики. Парку вже 221 рік.

 

Красу ніхто не відміняв.

Який настрій виникає після таких фото?

 

От такі є в Украіні парки, до них варто завітати.

Ще трошки про Ірландію

Вже і літо закінчилося, алеж руки так і не дійшли писати далі про ірландську подорож. Якщо згадуєте, в Ірландіі я була в червні. В мене взагалі таке відчуття що всі хто пише блоги зробили в цьому році якусь блого-відпустку. На прикінці посту ще буде декілька фото с підписами, тому що я їх приготувала 2 місяці тому, не викідати ж...Сьогодні вся ейфорія пройшла, залишилися спогади. Ті почутя які були присутні на прикінці мандрівки видійшли на другий план, на їх місце стали нові теми. Саме ці теми я підхопила в Ірландії. Може не всі знають, алеж Ірландія дуже літературна країна. Чотири нобелівськи лауреати є вихідцями з Ірландіі. На могилу Йейтса Уильяма Батлера в Друмслиф (Drumcliff Cementry) нас також возили. Йшов дощик, вітер навіюів щось осіннє. Наш гид, колишній вчитель німецької мови в Ірландіі, возив з собою збірник переведених віршів, шукав серед нас людей з емоціональною дикцією і просив нас зачитати ці вірші в дорозі у мікрофон. Мені чомусь було весь час смішно, тому що вся наша группа складалася з людей з різних куточків Німеччини, у кожного свій діалект. Перекладена з англійської романтика та філософія Йейса на баварському чи саксонському діалекті - це хіт! Я відмовилася від швабської інтепритації з слов'янським акцентом. Прийшлось як на кару піздніше для всіх зтанцювати...
На могилі Йейтса:

 

Інфа з інтернету:

 

Будь у меня в руках небесный шёлк,

Расшитый светом солнца и луны...
Прозрачный, тусклый или тёмный шёлк,
Беззвёздной ночи, солнца и луны.
Я шёлк бы расстилал у ног твоих.
Но я — бедняк, и у меня лишь грёзы...
И я простираю грёзы под ноги тебе!
Ступай легко, мои ты топчешь грёзы..

Весь час нам розповідали про велику кількість книжок, вийшовших з під пера ірландських письменників і поетів. Люди описували своє життя, думки, снагу на любов, тягости і злидні багатодітного дитинства. Кожна книжка видана в Ірландіі сберігається хоча б в одному примірнику на терріторіі Триниті колледжу, і вся ця добірка заповнила вже декілька будівль. Були ми в останній день  в Дубліні на территорії цього відомого універсітету, бачили чергу з півкилометра - люди хотіли подивитися книжкову екпозицію, та на одну з чотирьох книжок Кельтів. 

Вже вдома, я полізла в інтернет і почала купували книжки про Ірландію, ірландських авторів. Почала по іншому дивитись на все що бачила своїми очима, вражалась тому який стрибок в суспільних стосунках зробила ця країна за часів відношення до Європейського Союзу. От така вже купка перечитана і зложена в кульочок на виїзд до свекрів - вони також люблять читати.

Шо ще хочеться записати в память?
Символичну гладахську обручку:

Колись місто Галвей було рибацьким селищем Гладах. Сьогодні це один із культурніх центрів республики Ірландія. На концерт ірландської музики ми потрапили не по плану, алеж все що стається спонтанно залишється в памяті як потужна емоція. В маленькому сімейному ансамблі виступали артісти з River Dance, високій рівень міжнародно визнаного містецтва, нам демонстрували старовинні музичні інструменті. Коли почався концерт, ведучий вітягнув лист паперу і зачитав всі нації які біли присутні в залі: американці, німці, канадці, францзі, бельгійці, австралійці, японці, корейці, десь 17-18... Люди відгукалися, зривалися з міст. Я підняла на прикінці руку і сказала тихенько "Ukraine", всі хто сидів навкруги почали вставати і вітати мене оплесками, а я потім півконцерта змочувала сльозами носовика. Хоча по правді, я хоч і з України, алеж дуже давно...До 2014 року я такої сітуаціі і уявити собі не змогла б. От що з нами робить життя.

В Ірландії існує каталог місцевостей, де знімались голівудськи стрічки, може деякі світлини будуть вам знайомими:

А от це подвірря, яких в світі багато. Зміна поколінь, нова хата поруч з старою:

Види з Dun Aonghus

Були ми також на клипах від Мохер, йшов сильний дощ. Burren, Blasket Island, Cork, Rock of Cashel...Досить! Вже осінь, інші плани, а може і мандри.

Літо чарівне

Навкруги так по-літньому чудово, що немає слів. Думки пливуть, заспоковують. Існує якась розпорядкованість дій і моментів. Все нове що приходить у моє життя це як ланці одного ланцюжка. На роботі наш шеф організував нам дуже цікавий день: пів дня була екскурсія на профільну фірму із нашої галузі, щоб розширити наш професійний кругозір, а другу половину провели в одному культурно-історичному музеї під відкритим небом, опинилися в одинадцятому столітті, потім був ресторан, не хотіли розходитись. Про це сьогодні писати не буду, бо це окрема тема. Саме у цьому музеї я взяла на полиці один невеличкий проспект з мандрівними пішими доріжками по нашому регіону. От вам і два пов'язані між собою ланця. Один позитив народжує наступний. І вже початі вихідні на питання "що будемо робити?" знала відповідь: тур перший, село Саульдорф, починаємо по проспекту найближчий до нас тур. Пішки по лісу на рівні 600 метрів, такий собі кружок по рівниній природі з 10 кілометрів. Це було за планом, а пройшли 13 км, бо природа не відпускала. Там озера, ліс, високі трави, птахи і тварини. Мене ідея цієї манюсенької книжечки-проспекту зачарувала: і карта є, і де припаркувалися, і скільки часу на все приблизно планувати, і скільки метрів на рівнем моря, чи долина, чи гірська теріторія, і куди можна зайти щоб вгамувати спрагу чи задовільнити виниклий на свіжому повітрі апетит. От такий маркетинг потрібен Україні, щоб люди крім єдиного моря знали що чудо не десь далеко, а поруч.

От такий невеличкий кишеньковий путівник (Pocketguide)

 

І такі дивовиди 

 

Озера не натуральні, а виникли після якогось кар'єру, їх так і звуть общою назвою - Baggersee. Слово Bagger - це екскаватор. Але ж після роботи кар'єру була проведена повна ренатурація, озеленення берегів. В таку "новобудову" рванули на заселення птяхи. Орнітологи не забарились почати наукові дослідження. Поставили дві металеві вишки для натуралістів і фотографів. Тому і види наче сверху, як небо відображується в воді.

Є шість озер, чи може більше, в яких дозволено ловити рибу, алеж купатися можна тільки в шостому. "Тихі" водойоми засадити лататтям. Різними сортами.

 

 

 

 

Пісня спить у кожній речі, які мріють як у течі. Світ здіймається до співу, ти знаходишь дивне чтиво. (Йозеф фон Ейхенрофф)

А за ціми лісами і озерами, ближче до села - вже зріють злаки.

 

Чудової вам всім неділі.