Боденская водичка. Constance Lake water.

Zeppelin. Jubiläumstag. 25-Jahre Erstflug. Цеппелін. Ювилей. 25-річчя пе...

Как быстро прошёл июнь...

Мої відео за травень 2022

 

Мої відео за квітень 2022 / Мои видео за апрель 2022

 

Видео за январь 2022 - Вторая половина

 

Видео за январь 2022 - Первая половина

 

Видео за декабрь 2021 - Вторая половина

 

Видео за декабрь 2021 - Первая половина

 

Ноябрьские видео 2021 - Вторая половина

 

Октябрьские видео 2021 - Первая половина

 

Апрельские видео 2021 года - Вторая половина

Во второй половине месяца апреля я решилась всё же на канале показать себя, одну из церквей нашего города, страну Балконию, уже порядком надоевшую кухню, а так же местность где мы делали прогулки с полной панорамой Альп.

 

 

 

 

Благодарю всех кто заглянул. Всем привет! Оставайтесь здоровы и будьте просто рядом. Наташа.

Апрельские видео 2021 года - Первая половина

Поздравляю всех с 1-ым Мая и с Пасхой, которая в этом году выпадает на воскресенье 2-го Мая. Весеннего настроения и удач в жизни!

Небольшой обзор моих видео за первую половину апреля 2021 года: 

 

 

 

 

 

 

Буду рада вашему визиту на мой канал! Наташа.

Мой канал на YouTube

Привет всем!

Давно я здесь ничего не писала. Пандемия изменила всю нашу жизнь и ход событий. Home office, удалёнка, маски, вакцина, локдаун, ограничения на встречи, закрытые магазины, рестораны, кафе, не функционирующие фитнесс центры, бассейны, сауны - всё это стало каждодневными понятиями, знакомыми всем в самых разных странах мира.

2020 год был не очень положительным. А точнее сказать - совсем отрицательным. Кроме всего прочего я летом лежала в больнице, в общей сложности была 6 недель на больничном. Только после выздоровления осознаёшь, что вновь удалось вписаться в повород судьбы и просто выжить. "Жизнь продолжается" - это девиз! ))) Пришлось отгуливать 300 ранее наработанных часов, понедельник и пятница у меня была Kurzarbeit, на фирме стали некоторым сотрудникам предлагать деньги за то что бы сами ушли, оффициальные увольнения намечены на следующий год. У знакомых накрылся малый бизнес. Когда муж делал налоговую декларацию, то грустно шутил: "Мне бы столько денег зарабатывать не посещая работу". Как бы там ни было, но в 2020 году мы снова были в Дании в отпуске.

Основная проблема всей ситуации - мне катасторофически не хватает нормального общения. Я как в узкую клетку посаженная птица с широкими крыльми. Вся работа перешла в виртуал, на фирме я бываю 2-3 дня в месяц, поездка туда - событие. Вся социальная жизнь остановилась. 

Я, три месяца назад, может-быть как и многие другие люди завела канал в YouTube просто для общения. Уже есть более 50 коротких роликов. Никаких стремлений достичь огромного количества подписчиков у меня нет. Я просто хочу познакомиться с положительными людьми и желаю всем, и себе в том же числе, приятного времяпрепровождения, раз уж всё переселилось в виртуал. 

Хочу поделиться ссылкой на мой канал:

https://www.youtube.com/channel/UCQ_lSVB69i3a3t6p4d4Ap4g

А вдруг кто-то зайдёт, будет смотреть мои короткие видео и у нас вновь возобновится контакт. Приглашаю всех поактивничать в комментариях. 

Темы "Города"

"Кухня":

"Книги":

"Природа":

и многое другое... 

Ваша Наташа

 

Вірус корона

Чи варто щось писати про корону? Про вірус який так неочікувано та безповернено змінює наше життя? Ми свідки великих подій, позитивних і негативних, тож мабудь і є сенс зафіксували все що бачимо зараз і як усе переживаємо.
Майже вже чотири неділі тому на роботі ввели особливій стан. Позаклеювали автомати з водою, у столовці напочатку ввели зміни, оставили тількі по 2 стільця біля одного столу, де при нормальному становищі сідів весь відділ, поставили таблички дотримуватись 1,5м відстані. Через неділю відмінили теплі обіди, залишились тільки салати у пластикових закритих коробках та теплі бутерброди. Ніякого самообслуговування. Виробництво також розділили на зміни, зробили меж змінами велику паузу в годину. Ніхто вже не передавав робочі місця. Посилили гігієну. Треба було дезінфікаційною рідиною протерати мишки, столи, клавіатурі, геть станки і машини. Пів нашого відділу відправили у homeoffice. Почалась епоха планьорок і meetings по скайпу. 
Мені вже заборонялось прямувати у цех, щоб роздивитись нові деталі. Їх виносили у подвірря заводу, клали на асфальт і відходили на 5 метрів. А потім підходила я і роздивлялась все що хотіла оцінити. А іноді надсилали тільки фото. Я у цей час ще їздила на роботу у майже пустих автобусах і поїздах.

Піша частина дороги на роботу теж наводила депрессію плакатами і пустими вулицями.

Діти вже не ходили до садочків і шкіл. Білети на проїзд у міському транспорті не можливо було купити: хто мав проїздний, той і підтримував фінансово роботу міського транспорту. Підійти до шофера ближче чим за 2м не дозволялось, передні двері залишались зачиненими та перекресленими стрічкою.

За неділю у нас звільнили одну коллегу. Вона працювала у нашій команді вже 2 роки, дуже приємна дівчинка, але ж не мала контракту від нашої фірма, тільки через посередника. Звільнені люди йдуть тихо, з камнем на душі, та комком у горловині. Нашу співробітницю ми не змогли геть обійняти. Але ж  кожний робітник підняв бокал перед монітором, подякував за хорошу роботу і побажав їй лучших часів: може ще повернешься в наступному році. А шеф розповів як було тяжко знайти гарний букет квітів у квітні місяці 2020 року, тому що всі магазини флористів вже були зачинені. Після неділі праці вдома, я знову війшла на роботу, але ж вже не їздила поїздом, тому що повідміняли майже всі поїзди. Пустий вокзал у пікову годину.

Чоловік відвозив мене кожного ранку, ввечері поверталась приміською електричкою. Неділя перед Великоднем була короткою, в п'ятницю вже святки, у вівторок брала відгул. В останній день перед святами об'явили, що фірма повністю зачиняється на 2 неділі.
А потім через ці 2 неділі в мене повинна була починатись відпустка. Ми мріяли у цьому році відвідати Канаду: Торонто, Оттава, Квебек Сити, Монтреаль, Калгарі, Кенморе, Венькувер...Чи здійсниться колись? Чи вже ніколи? Сьогодні туроператор вже повернув заначку.
Поки що пройшло півтори неділі після Великодня. Кожний день ходили по лісу, кілометрів з 6-8, жахалися від людей, вони від нас. Багато солнця, весняні квіти, пташки співають як скаженні, але ж бачили і природні рани, які залишив останній смерч.

 

Занадто посилилось спілкування з допомогою скайпу. Хто десь загубився у житті, всі знайшлись у ці дні.
Заросла волоссям, перукарні ж закриті. Бути в ізоляціі для мене є не таким страшним становищем, як безсилля і незмога привести свою голову в порядок. Сльозно просила чоловіка мене підстригти. Він дуже боявся критики після стрижки, каже "аж руки тремтіли". Результат не паганий, як для майстра-початківця, дивіться. Це фото навіяло на мене ще більше негативу - цей сивий волос, миттю пролетівше життя.
Ще до початку короновірусної заварушки, може за день-два мій син з подружкою полетіли у Таіланд. Гадали що вирвалися. Не мали відчуття глобальності проблеми. Він висилав світлини гарної риби з Ко Самуї, фоткав бунгалов де розмістилися, бассейн, джунглі. А потім було повідомленні з мінистерства: люди, ноги в руки і додому! Дві доби у різних аеропортах Азії. Швейцарія вже не приймала німців, вказівки перевели на Берлін. Яке це було щастя коли вони знову були у Німеччині! А не обняти, не приторкнутися, дістанція, карантин. Машину прийшлось забирати в Швейцарії.
На сьогодняшній день у нашому місті 513 хворих на корона вірус, 6 людей померли. На нашій фірмі 10 хворих, 7 робітників вже перехворіли. З понеділка скрізь вводять маски. Була сьогодня в місті, повідкривали деякі магазини. Заходити до приміщення можна по 2 персони, черги людей вздовж вулиці на відстані 1,5-2 метри один от одного. Дефіцит гуми, щоб шити маски.
Що усім побажати? - Будьмо оптімістами. В Німеччині вже почати тести на прививку.

 

"Сидіть вдома, трумайтесь всі разом! Мийте руки, заспівайте рази з 2 Happy bithday! Ніяких цьомок та обийм, але ж частіще посміхайтесь один до одного! Ніякої паніки, не запасайтесь їжою, допомагайте один одному!"

Пасха, Ostern чи Великдень

Ми вже начеб-то відсвяткували неділю назад наш німецький Ostern. Було чотири вихідних. За традицією їздили до свекрів. З півдня на північ проїхали 5 годин, та простояли 2 години в пробці, між рядами рухали чотири евакуатора, пробка була 16 км і в небі кружляли гелікоптери. Хтось не доїхав, не дожив, не відсвяткував - таке життя.
Холодна погода не давала нам відчуття весни. Природа ще не прокинулась, бруньки не почали народжувати лист, ліси ще прозорі сірого кольору. Всі декорації в місті якось самотньо чекали на веселих бюрґерів. А люди, вони старалися прикрасити будівлі, вікна, криниці.

 

Збільшений фрагмент

 

 

 

Геть на балконі ратуші улігся святковий заяць

 

Криниці звуть і великденьнєві дні Osterbrunen, там мабудь жива вода ;-)

 

Щоб не сидіти весь час за столами шукали ціль куди б поїхати і щось подивитись, нове для нас, алеж щоб не далеко. Я вичитала в газетах про фортецю з підходящою назвою Osterburg у містечку Вайда (Weida). З якої саме і відкривався дивовид на старовинне місто. Колись ще до мирових воїн місто славилося віробами із шкіри, рукавички-перчатки made in DDR водилися і в мене. Зараз на шкіряній фабриці все закрито, забито, забуто, тільки парковкою можна користуватися безкоштовно.

 

Вулички Вайди з архитектурою маленького міста

 

Також старовинні будівлі, трохи фахверк

Піднімаючись до фортеці, побудованной у XII сторіччі, бачиш на стінах різні стилі та епохи, яr задумувалось, як перебудовувалось. Ремонти робили і раніше.

 

А потім експонати відображують час: зброю, стільци та лежанки для тортур

 

 

Були і мирні часи, іноді, коли точилося, кувалося, пасли тварин і оброблялась земля

 

Алеж людство воно жорстоке, один до одного і до самих себе. В'язниці, гандьба, тортури, потім пам'ятники - так скрізь і завжди.

 

На той неділі там був ярмарок, свято, напої, смаколики

 

 

Я прикупила пляшку добротного французського вина, місцевого соняшниково-рапсового меду, попили всі разом пуншу з горобини від холоду.  Ще на слідуючий рік купила українських плівок з петриківськими мотивами, які натягають на варені яйця, кидають у теплу воду і не треба нічого фарбувати.

Місцевий дитячий садок зробив сюжетну декорацію у дворі фортеці

 

Fuchs, du hast die Gans gestohlen,

|: gib sie wieder her. :|
|: Sonst wird dich der Jäger holen
mit dem Schießgewehr. :|

 

Сестра написала цього року: "З святами! Підемо у місто святити пасху, а потім святкувати Паску поїдемо на дачу". "Сестричка, Паска - це те що печуть, саме паска, а не куліч, як каже твоя нова рідня. Пасха - це свято, еврейска назва російською мовою. Кажи "Великдень", нашою, українською - ніколи не переплутаєшь". 

Веселих свят!

Христос воскрес!

Літо чарівне

Навкруги так по-літньому чудово, що немає слів. Думки пливуть, заспоковують. Існує якась розпорядкованість дій і моментів. Все нове що приходить у моє життя це як ланці одного ланцюжка. На роботі наш шеф організував нам дуже цікавий день: пів дня була екскурсія на профільну фірму із нашої галузі, щоб розширити наш професійний кругозір, а другу половину провели в одному культурно-історичному музеї під відкритим небом, опинилися в одинадцятому столітті, потім був ресторан, не хотіли розходитись. Про це сьогодні писати не буду, бо це окрема тема. Саме у цьому музеї я взяла на полиці один невеличкий проспект з мандрівними пішими доріжками по нашому регіону. От вам і два пов'язані між собою ланця. Один позитив народжує наступний. І вже початі вихідні на питання "що будемо робити?" знала відповідь: тур перший, село Саульдорф, починаємо по проспекту найближчий до нас тур. Пішки по лісу на рівні 600 метрів, такий собі кружок по рівниній природі з 10 кілометрів. Це було за планом, а пройшли 13 км, бо природа не відпускала. Там озера, ліс, високі трави, птахи і тварини. Мене ідея цієї манюсенької книжечки-проспекту зачарувала: і карта є, і де припаркувалися, і скільки часу на все приблизно планувати, і скільки метрів на рівнем моря, чи долина, чи гірська теріторія, і куди можна зайти щоб вгамувати спрагу чи задовільнити виниклий на свіжому повітрі апетит. От такий маркетинг потрібен Україні, щоб люди крім єдиного моря знали що чудо не десь далеко, а поруч.

От такий невеличкий кишеньковий путівник (Pocketguide)

 

І такі дивовиди 

 

Озера не натуральні, а виникли після якогось кар'єру, їх так і звуть общою назвою - Baggersee. Слово Bagger - це екскаватор. Але ж після роботи кар'єру була проведена повна ренатурація, озеленення берегів. В таку "новобудову" рванули на заселення птяхи. Орнітологи не забарились почати наукові дослідження. Поставили дві металеві вишки для натуралістів і фотографів. Тому і види наче сверху, як небо відображується в воді.

Є шість озер, чи може більше, в яких дозволено ловити рибу, алеж купатися можна тільки в шостому. "Тихі" водойоми засадити лататтям. Різними сортами.

 

 

 

 

Пісня спить у кожній речі, які мріють як у течі. Світ здіймається до співу, ти знаходишь дивне чтиво. (Йозеф фон Ейхенрофф)

А за ціми лісами і озерами, ближче до села - вже зріють злаки.

 

Чудової вам всім неділі.

Болотні прогулянки

Багато навкруги в нас селищ з назвою Ried. Це на швабському діалекті означає болото. Алеж деякі ще мають перед назвою приставку Bad, що означає курорт. Вирішили ми після однієї передачі по місцевому телебаченню, ще у початку квітня, поїхати до Wurzacher Ried. Це така є місцевість біля міста Bаd Wurzach. Припаркувалися, вийшли з машини і були здивовані: ми від'їхали від нас якіхось 35 кілометрів, а наче попали у іншу країну, інший кліматичний пояс. Інше повітря, інші запахи, інший ліс, інше світло. Земля під ногами була пухка як подушка. Чомусь я гадала, що це добре для довгої прогулянки, зберегаються суглоби, алеж після кількох кілометрів ноги боліли більше ніж після гоцалок по альпіських камінцях у горах.
Що мене вразило: і тут, у болоті, люди не залишили природу дикою, зробили якусь групу, музей, кафе і перетворили чудовий ліс у ухоженний парк з атракціонами.
Почну з початку. На перших кроках ми побачили витівки бобрів, бо скріз було багато вологи, маленьких канавок і потічків.

 

 

Плотину бобрам побудувати не дозволили, алеж і заховати активність не вдалось.
Ще кілька кроків у ліс змусили дуже швидко битись моє сердце: невже ж ми потрапили на занедбаності, покинуті міста діяльності людини? Там стояли поржавілі вагонетки на таких же поржавілих рельсах, будівля, місток...

 

 

Уся казка розвіялася після того як по тих рільсах повз нас проїхались вагончики з веселими туристами. Не такі вони вже і занедбалі були ті покинуті вагонетки, за всю ржавчину як і скрізь у Німеччині, хтось кассує якусь невеличку суму, розповідаючи бажаючим таємничі болотні історії проминувших століть. Потім підвезуть до кафе напоють кавою і нагодують тортиком. І всі щасливі.

Трошки цивільнише стало все виглядати біля озера, дерев'яні мостові, лавочки, вказівки. Озеро звалось дуже банально - Readsee - болотне озеро.

І мало воно правильну майже прямокутову форму - не природою створене, а екскаваторами. Колись на цьому місті почали дренажирувати і висушувати землю, з'явився торфяний завод. З залишок техніки зробили екпонати, декілька стендів з поясненнями і туристична зона готова.

Чим же ще заманити зацікавленних людей у такий болотний край? Здалека побачили якусь дерев'яну стіну, висловлювали свой догадки що це може бути.

 

На протилежній стороні від дороги затонувший міст. Навіщо його побудували затонувшим і не зв'язанним з іншим берегом?

 

Потім, коли роздивилися для чого придумана була ота стіна - наші паззли склалися: для грязевих ванн. Залазь безкоштовно, намазуйся скільки хочешь, хоч двома-трьома слоями, потім бігом через дорогу, спробуй змити всю багнюку і все заради здоров'я.

 

У квітні профілактично підлічитися ніхто не ризикував. Тихо по озеру пливли лебіді. А ми накручували круги по лісу, фотографуючи болото та змійки-струмочки.

 

Саме такою мені уявляється північна частина нашої півкулі: березово-соснова, з вересняними ковдрами і засохшими травами.

Болото-болотом, а ми весь квітень про нього згадуємо. Просто з роками складається якесь особливе ставлення до природи, інший ракурс. Хочется щоб життя застигло і не ворухалось.